Колишня баскетболістка збірної України, учасниця Олімпіади-1996 (посіла
четверте місце в складі збірної), дев’ятикратна чемпіонка України, чемпіонка
Литви та Болгарії, старший викладач кафедри спортивних ігор Національного
університету фізичного виховання та спорту Руслана Сушко (Кириченко) порталу «Спортивна Кіровоградщина»
розповіла про своє бачення розвитку баскетболу в Україні та згадала найбільш
пам’ятні події власної кар’єри гравця.
Розкажіть, будь ласка, свої перші кроки в баскетболі.
Займатися баскетболом розпочала пізно. В тринадцять років прийшла до спорт
інтернату. В чотирнадцять років, займаючись до цього іншими видами спорту,
перейшла до баскетболу. Закінчивши школу, грала в юнацькій збірній СРСР,
виступала за київське «Динамо», в складі збірної України стала чемпіонкою
Європи-1995, а через рік посіли четверте місце на Олімпіаді в Атланті. Також
мала добру закордону кар’єру гравця. Ставала чемпіонкою Болгарії та Литви своїх
команд. Догравала кар’єру в запорізькій «Козачці». За всі роки виступів за
українські команди була дев’ятикратною чемпіонкою України з баскетболу. Нині
працюю на кафедрі спортивних ігор Національного університету фізичного
виховання та спорту.
Участь на Олімпіаді залишила чимало вражень?
Так. Наша команда зупинилася за крок до п’єдесталу, до медалей
Олімпіади-1996. На груповій стадії змагань в групі ми перемогли збірну
Австралії і разом з нею вийшли з групи, а дійшовши до півфіналів, в матчі за
бронзові нагороди цій же збірній поступилися. Прикро, але це спорт. Тоді
попереду нас були великі баскетбольні держави США, Бразилія та Австралія, де в
фінансовому плані приділяється більше увага, ніж у нас. В них на порядок вище
стоїть розвиток баскетболу, а в Україні після розпаду СРСР відчувався певний
занепад і такий виступ збірної можна розцінювати як сенсація.
Яким є Ваш погляд на розвиток жіночого українського баскетболу?
Якщо говорити про жіночий баскетбол, то він нині не найкращому рівні. Після
розпаду СРСР відбувся певний занепад в Україні не лише жіночого баскетболу, а й
інших видів спорту. Висококваліфіковані спеціалісти залишили країну в пошуках
кращої долі. Втрачена школа баскетболу, яка була при Радянському Союзі. На разі
починається певне відродження баскетболу, готуються молоде покоління.
Перешкодою цьому є і ментальність нашого населення. Діти більше приділяють
увагу більше комп’ютерам, різних гуманітарним предметам в школі. В навчальній
програмі зменшуються години фізичної культури, зменшують вимоги, понижуються
нормативи. Школярі фізично нині не готові до життя, що яскраво показує висока
їх захворюваність.
Спонсорство жіночого баскетболу на Україні на достатньому рівні?
Як і в інших видах спорту, з фінансами дуже складно. Мало виділяється
коштів на командні види спорту, адже тут затрати чималі. Потрібно і
профінансувати виїзд команди на збори, на матчі з різними суперниками, адже
складно готуватися, «варячись у власному соку». Нині баскетбол став більш
динамічним, більш силовим. Як і кожен вид спорту, баскетбол не стоїть на місце,
з року в рік він розвивається, і за ним потрібно йти нога в ногу. В
індивідуальних видах спорту все по іншому.