Андрію Сергійовичу, де Ваші футбольні витоки?
Родом я з Кривого Рогу, з 95-го кварталу ( центр міста, - авт.). З
дитинства я був з м’ячем, бо батько грав за « Кривбас», «Шахтар»,
пізніше - тренер. Менший брат також колишній футболіст. У свій час він
грав за німецьку першу лігу, але отримавши серйозну травму закінчив з
футболом. Моє ж футбольне життя пов’язане з «Кривбасом» ще за часи
союзного чемпіонату. Грав разом з С. Мотузом, В.Усатим, І. Дмитренком,
В. Насташевським. У 1987 селекціонери з «Шахтаря» запросили до
дублюючого складу. У С. Ященка, В. Грачова багато чому навчився. У
1995 році закінчився контракт і я поїхав до краснодарського «Колоса»,
який прийняв В. Яремченко. Пізніше повернувся до «Кривбасу». Через
певний час мене знову В. Яремченко запрошує до «Креміня». Разом зі мною
грали С. Ателькін,І. Леонов. Займаючи 14-е місце після першого кола, в
другому - зайняли друге місце, програвши один матч та звіявши один матч
внічию. Пізніше всіх цих гравців разом з В. Яремченком повернули до
«Шахтаря». Я ж знову повернувся до «Кривбасу, пізніше до М.Маркевича в
«Карпати». У матчі з «Динамо» отримав травму. І знову «Кривбас».
Закінчував кар’єру гравця в «Торпедо»( З.) Закінчились кошти –
провалили вихід до вищої ліги. Останній клуб «Металург° (Донецьк), де
головним тренером був С.Альтман , який дужу же багато мені допоміг у
становленні вже не як футболіста , а як молодого тренера. Мені дуже
щастило на тренерів. Тому до 2000 року я вже був готовий займатися
тренерською справою.
Як звела доля з В.Шараном?
Мене познайомив свого часу мій менший брат, який дружить з ним ще
по «Дніпру». Дружина В.Шарана з Кривого Рогу. Свого часу він мене і
познайомив. У «Кривбас-2» потрібен був тренер. Я запросив В.Шарана , а
сам працював з В. Мунтяном в першій команді. А далі безпосередньо ми
вже вдвох працювали в «Кривбасі-2». Ставили гру. Створювали команду.
Ми не ділили між собою, хто головний, а хто помічник. Спорили, вчили
молодь по-іншому дивитись на футбольне життя. Ми маємо певний досвід
професіонального відношення до футболу - пропускаючи його через себе
та віддаючи гравцям..
- Рік пропрацював наставником дублюючого складу «Кривбасу». Пізніше з
В.Ходукіним потрапив в Азербайджан. Ця людина тренер- інтелігент,
добрий психолог, наставник – учитель. Завдячуючи його рисам наша
команда «Інтер» стала чемпіоном Азербайджану, наступного року –
срібло. Брали участь у лізі чемпіонів…
Чи довго думали про пропозицію М.Лавренка?
З великим задоволенням прийняв пропозицію. Тим більше, що поряд
Володимир Богданович Шаран, який не любить програвати. Для нього
перемога за будь-яких умов. Він хваткий, моторний не любить
поступатися. Він борець, до останнього подиху на полі.
Перші тренування з новою командою, які враження?
Ми уважно приглядаємося до кожного гравця команди. З цих
футболістів можна зробити гарну команду. Є досвід і молодість. Треба
впіймати той момент, щоб молодість допомагала досвіду, а досвід –
навчив молодь діяти грамотно і раціонально на полі. В футбол грають не
ногами, а головою . Як ти себе накрутиш в голові, так і зіграєш. Ми
будемо старатися якісно допомогти «Олександрії». Для цього ми сюди і
приїхали. Треба, щоб гра подобалась вболівальникам, самим гравцям і
керівництву клубу. Головне в футболі - позитивний результат.
Те, що має «Олександрія» в плані інфраструктури нас вразило. З такою
базою треба бути в прем’єр-лізі. Моє кредо – кожного дня до кращих
результатів. Стосовно співпраці з журналістами, уболівальниками – це
обов’язкова передумова, що в кінцевому результаті має дати успіх клубу.
|
