У вільну хвилину від виснажливих тренувань першого збору кореспондент "Террикон" трохи поспілкувався з провідним форвардом "Закарпаття" Юрієм Цілих.
- Юрію, свій дебют у "великому" футболі пам'ятаєш?
- Звичайно. Мені було всього-то 17 з "невеликою". Я вийшов на заміну у виїзному матчі луганської "Зорі" проти житомирського "Полісся". У тій грі мені вдалося забити гол, який, на жаль, нашу команду не виручив, ми програли - 1:2.
- Що крім забитого гола в дебюті запам'яталося ще?
- Головне, напевно, довіру тренера. У той період команду тренував легендарний футболіст "Зорі" Анатолій Якович Куксов, потім його змінив також луганський фахівець - Олександр Дмитрович Шакун. Ці тренери довіряли молодим місцевим вихованцям футболу, адже патріотизм займає не останнє місце у футболі, а ми намагалися не підводити своїх наставників. Хоча у нас молодих не все виходило, але ми старалися.
- Вдало проявивши себе в "Зорі", тебе запросили в київське "Динамо". Як думаєш, чому не вийшло заграти в складі тодішнього чемпіона?
- Відповім банально, було мало ігрової практики. Потім нас молодих хлопців "пачками" роздавали в оренди, в клуби різних ліг.
- Оренди "вбивають" футболістів?
- Так. Перш за все, в психологічному плані. Адже за сезон можна було зіграти в 2-3 командах. Начебто починає виходити з грою, потім слідує вказівка керівництва і знову переїзд в інший клуб. А там, якщо не заладилося, то знову доводиш свою профпридатність.
- Які сезони в кар'єрі вважаєш найбільш успішними?
- У луганської "Зорі", на початковому етапі кар'єри, коли я отримував багато ігрової практики і величезне задоволення від гри. Також відзначу непогані сезони в ФК "Харків", полтавській "Ворсклі", запорізькому "Металурзі" і в своїй нинішній команді.
- Розкажи про гру за закордоном. У своїх інтерв'ю ти відзначав досить пристойний рівень чемпіонату Білорусі, де ти виступав за ФК "Вітебськ". А ось узбецький період як-то "проїхав".
- Узбекистан і закордоном не назвеш. Люди живуть як в епоху радянського часу, хоча величезний плюс узбеків - гостинність. Тамтешній чемпіонат середнього рівня. Всі футбольні складові залежать від фінансування. Такі команди як "Бунедкор", "Пахтакор", "Насаф" запросто могли б виступати в нашій Прем'єр-лізі. Як по грі, так і за складом ці клуби пристойно виглядають. Я виступав у команді "Навбахор" з Наманган. Це типовий середняк чемпіонату, хоча в 90-х були і медалі, і навіть чемпіонський титул (1996 - авт.). Разом зі мною в команді грало кілька хлопців з Україною - воротар Павленко і польові гравці Саша Половков, Олексій Храмцов і Максим Кривий. Ми навіть пару турів очолювали турнірну таблицю чемпіонату, а потім почалися проблеми. Не тільки ігрові. У чемпіонаті 2010 року за "Навбахор" я відіграв перше коло і відзначився шістьма голами, увійшовши за підсумками сезону в список кращих бомбардирів першості. Стільки ж голів було на рахунку знаменитого бразильця Рівалдо, а кращим снайпером з 11-ма м'ячами став македонець Рістіч, який перейшов влітку минулого року в російський "Амкар".
- У липні 2010 року ти знову повернувся до ужгородського "Закарпаття". Чому?
- У "Навбахоре" почалися фінансові проблеми, а мені ж сім'ю годувати треба. Та й Узбекистан від України все-таки не близько, тому довелося розірвати контракт. Отримавши запрошення до "Закарпаття" з задоволенням на нього відгукнувся. Тим більше, що команда для мене не чужа - втретє у своїй кар'єрі почав свої виступи в ній.
- І завдання клубу, напевно, зайняли при прийнятті твого рішення не останнє місце ...
- Звичайно. Керівництвом клубу перед командою поставлено завдання виходу до Прем'єр-ліги. І ми постараємося її виконати.
- Скільки запланував забити в чемпіонаті?
- Чим більше, тим краще. А якщо серйозно, то головне, щоб команда перемагала в кожному матчі і виконала поставлене завдання.
|
