Після тренувальної гри з угорським "Гонвед" кореспонденту "Террикон" приділив час для спілкування провідний захисник "Закарпаття" Віталій Комарницький. Розмова вийшла грунтовна.
- Віталій, чому вибрав саме футбол?
- Все дуже просто - любив грати футбол. У дитинстві постійно ганяв у дворі з хлопцями, плюс тато грав. Щоправда, не на професійному рівні. Може й гени зіграли свою роль. Перш ніж зайнятися футболом, спробував походити на стрибки з трампліна, легку атлетику, але, швидко зрозумівши, що це все не моє, вирішив зайнятися улюбленою справою. Прийняли в СДЮШОР "Нива" Вінниця, де першим моїм тренером був Юліан Павлович Мисак (дуже грамотний дитячий тренер), а потім пішло-поїхало - по всіх сходинках від вінницького дитячого футболу до команди майстрів "Нива".
- Погравши в нижчих дивізіонах нашого чемпіонату, ти потім несподівано переїхав до Ізраїлю, ставши на 3 сезону провідним гравцем клубу вищої ліги "Хапоель" з Рішон Ле-Ціона. Як на тебе вийшли ізраїльські селекціонери?
- Після Чемпіонату Європи серед 16-ти річних футболістів, надійшла пропозиція спробувати свої сили на Землі Обітованої. На той момент в структурі "Нива" (Вінниця) одним із спонсорів був Михайло Григорович Фрідман, який проживав в Ізраїлі. Ось він і запропонував мені з'їздити на "оглядини". Я з радістю погодився на цю пропозицію і провів далеко не найгірші у своїй кар'єрі 4,5 року в Прем'єр-лізі Ізраїлю.
- Чим запам'ятався ізраїльський чемпіонат, і який його рівень?
- Ну, по-перше, це інфраструктура, починаючи від екіпіровки і закінчуючи полями. Все було в багато разів краще, ніж на Україну. Фінансова стабільність і дуже гарні побутові умови. Рівень Прем'єр-ліги Ізраїлю та першої української ліги не порівнянні. Уболівальники - це окрема розмова. Люди живуть футболом і результатами улюбленої команди, дуже радіють перемогам і також сильно переживають поразки. Ми постійно відчували підтримку трибун. Щоправда, на виїзді уболівальників нашої команди була не дуже густо. У таких умовах хочеться грати і приносити користь своєму клубу, який робив усе, щоб гравці ні від кого не залежали. Колектив в Рішон Ле-Ціон підібрався дуже дружний, незважаючи на те, що в ньому виступало чимало легіонерів. Перший час місцеві гравці дуже допомагали звикнути до ритму, особливостям життя в Ізраїлі. Також за допомогою "місцевих" мені підкорився іврит.
- Чим запам'ятався виступ на молодіжному чемпіонаті Європи-2000, на якому тобі в складі наше збірній вдалося завоювати срібло чемпіонату?
- Результатом! Нас особливо ніхто і всерйоз не сприймав. Але після першої гри і перемоги - 1:0 над господарями турніру - збірною Німеччини - думаю, що всі, і ми в першу чергу, змінили своє ставлення і починали вірити, що ми здатні чогось досягти на цьому турнірі. Посівши перше місце в групі, вийшли у фінал Чемпіонату. Дуже запам'яталася атмосфера всередині команди. Тоді, ми дійсно були одним цілим і програли лише одну гру - фінальну, французам - 0:1.
- Чому повернувся в Україні з благополучної країни?
- Коли "варишся" 4,5 року в одному чемпіонаті, то з'являється бажання щось поміняти. Дуже сумував по будинку. От і зважився на цей крок, про що аж ніяк не шкодую.
- У харківських командах ти постійно грав в "основі". Чому не вийшло заграти в "Дніпрі" та "Кривбасі"?
- Може через те, що Харків моє рідне місто. А якщо серйозно, то в "Дніпрі" Євген Мефодійович Кучеревський давав мені шанс, я їм не скористався. На той момент я не був сильніший за той же Саші Радченко чи Руслана Костишина, що грали на цій позиції. Сидіти на "лаві" теж не хотілося, ось і прийняв пропозицію Геннадія Володимировича Литовченко перейти в "Металіст". У Кривому Розі я був сам на себе не схожий і не показував ту гру, заради якої мене запрошували в "Кривбас".
- Взагалі який період вважаєш найбільш успішним?
- Напевно у ФК "Харків", який тренував Литовченко. Дуже веселенька компанія підібралася, шкода, що все так сумно закінчилося ....
- За інформацією ЗМІ, керівництво ужгородського клубу поставило за мету виходу у Прем'єр-лігу. Чи під силу "Закарпаттю" виконати поставлене завдання?
- Завдання було поставлене ще до початку сезону і не змінювалася, і ми докладемо всіх зусиль, щоб домогтися позитивного результату. Конкуренція за вихід у "вишку" дуже серйозна, але тим цікавіше буде боротьба.
- Проти кого з нападаючих в чемпіонаті найбільш складно грати?
- Відзначу Артема Мілевського. Дуже нестандартний гравець.
- Як працюється з Гамулою?
- Якщо одним словом, то це дуже ВЕСЕЛО! Відкритий, прямий і веселий у спілкуванні людина. Він чудовий футбольний фахівець і психолог.
- Твоя футбольна мрія?
- Величезне бажання пограти в єврокубках.
Віктор Хохлюк, Террикон
|
