Автор дубля у ворота вінницької «Ниви» розповів інформаційній службі «Львова» свої враження про матч 29-го туру
- Євгенію, сьогодні ти вивів команду на правах капітана, коли дізнався про таку важливу ношу?
- Про це я довідався безпосередньо перед початком зустрічі, Олександр Дмитрович покликав мене та сказав, аби я виводив команду. Це – велика відповідальність і це на мене вплинуло, бо на футбольному полі мені потрібно було підтвердити те, що не просто так дається капітанська пов’язка.
- Коли тебе міняли, ти віддав капітанську пов’язку Танчику, чому саме йому?
- Ну (посміхається), найперше через те, що він стояв поблизу мене, а по-друге, він вже довгий час є в команді, більше, аніж усі решта, тому він також заслужив, хоча й ненадовго, проте одягнути капітанську пов’язку.
- Згадай обидва м’ячі, які забивав сьогодні.
- Щодо першого голу, то йшла атака лівим флангом, де Мачуля (Роман Мачуленко,- Авт.), трішки замешкався й переадресував снаряд Андрієві Мостовому, останній віддав м’яча мені, я був сам і одним дотиком прийняв круглого, другим же ж вдало пробив у кут воріт. Гадаю, вплинуло й мокре поле, бо відскок від газону додав круглому швидкості. А другий гол розпочався з боротьби, в якій Дмитро Проневич скинув м’яч Мельнику й Ігор здорово відкрився, вийшов один на один з воротарем. Я ж біг паралельно й просив його, щоби він покотив мені м’яча, бо передімною були пусті ворота, дякую йому, що він це почув та відпасував, мені ж залишалося лишень підставити ногу й увігнати шкіряного в сітку воріт «Ниви».
- Які враження в тебе сформувались після зустрічі про «Ниву»?
- Нам перед поєдинком говорили, що вінничани також є молодою командою, як і ми, в них досвідчений тренер, який вміє поставити гру. Ми готувалися дуже серйозно, бо відступати нікуди, потрібно брати очки після чотирьох нічийних результатів підряд. Виходили як на останній бій. Ми досягли результату й всі задоволені, тимпаче, зараз йдуть святкові дні з нагоди Дня Міста, тому бажалося усіх привітати.
- На післяматчевій прес-конференції головний тренер «Ниви» похвалив усю нашу команду, а зокрема виділив такі прізвища, як Чепурненко, Танчик і Мостовий, сказавши, що добре їх знає, завдяки колишній співпраці…
- Я вже дуже давно працював із ним, тоді я закінчив у школі 11-ть класів, а Олег Федорчук прийняв Футбольний клуб «Княжа» Щасливе в Другій лізі. От я й після випуску виступав у цьому клубі.
- Чи можна сказати, що футболісти із Вінниці діяли занадто жорстко?
- В принципі, вони були шокованими, коли вже на початках першого тайму ми забили їм двічі, це для будь-якої команди є дуже неприємно. Гравці «Ниви» почали нервувати, у них мало що виходило й в непотрібних ситуаціях вони стрибали в ноги. Але нашим завданням було грати й не звертати на це уваги, нехай турботи будуть із ними, а нам потрібно було демонструвати свою гру.
- Ти добре знаєш «вінничанина» Дмитра Козьбана, оскільки багато часу грав із ним у «Львові», разом виходили в Прем’єр лігу, можливо ти з ним бесідував і він щось цікавеньке розказував?
- Ні, не вдалось, я взагалі не бачив його після матчу, на скільки я знаю, він залишається на деякий час у Львові, тому ми з ним ще зустрінемось і поговоримо.
Інформаційна служба «Львова»
|
