«Півторамільйонна» закарпатська зірка футболу про різницю між Гамулою та Севідовим, ситуацію в «Говерлі» та можливий перехід до топ-клубу.
Олександр Надь є своєрідним взірцем для закарпатського футболу. Вихованець ужгородської футбольної школи, капітан головної команди області, а останнім часом – ще й її основна зірка. Причому це визнають не тільки закарпатські, а й всеукраїнські ЗМІ. Провівши блискуче першу половину чемпіонату в Першій лізі, він не тільки став кращим голкіпером ліги за версією авторитетного в країні сайту football.ua, пропустивши всього 11 голів у 20 іграх, а й звернув на себе увагу українських топ-клубів. У ЗМІ вже давно обговорюють інтерес до нього харківського «Металіста». І не тільки. І що коштує він чимало – 1,5 млн. доларів США.
– Олександре, зараз про вас багато пишуть у всеукраїнських ЗМІ – мовляв, вами цікавляться такі імениті команди, як «Металіст», «Ворскла», «Таврія». Це правда чи все вигадки? Вам надходили пропозиції?
– Чесно? Про мене багато пишуть? (Сміється. – Авт.). Почитаю. Так, пропозиції час від часу надходять, але щось конкретне сказати не можу. Про це мають право говорити тільки керівники «Говерли-Закарпаття».
– А у вас є бажання залишити Ужгород?
– Ну, якщо в мене з’явиться шанс піднятися на новий рівень, то чому б ні? Хочу спробувати себе в єврокубках, а ще потрапити в збірну України і зіграти на Євро-2012. Це моя мрія, а значить, її треба втілювати в життя. Звісно, хтось вважає це утопією, але візьмемо до прикладу Олександра Рибку – ще рік тому його ніхто не знав, а зараз він стабільно грає в донецькому «Шахтарі» і викликається до збірної. А раніше поневірявся по дублях київського «Динамо», грав у «Оболоні»… Хоча про мій перехід ще рано говорити – зрештою, в мене ще цілий рік контракту з «Говерлою-Закарпаття».
– А якби з’явилася можливість грати за кордоном – то поїхали б чи залишилися все-таки в українському чемпіонаті?
– Дивлячись куди – якщо кликали б в Угорщину чи Молдову, то не поїхав би. А якщо в Іспанію, Англію, то, звісно, що так.
– За останньою інформацією ЗМІ, ви як гравець коштуєте чимало – 1,5 мільйона доларів…
– Так, я читав це. Досі не можу зрозуміти – чого за мене давати такі гроші?
– До речі, у всіх футболістів є свої агенти, які шукають покращені умови для працевлаштування. У вас він є?
– Звісно, і в мене є свої Джеймси Бонди, як я їх називаю. Хто саме – казати не хочу. Можу лише відмітити, що окрім них, співпрацюю із Шандором Варгою.
– Як оцінюєте виступ вашої команди в першій половині чемпіонату?
– Вважаю, що зіграли дуже непогано. Краще, звичайно, якби закінчили на першому місці, але як уже є.
– Тренер «Говерли» завжди говорить, що перемоги даються вкрай важко. Чому? Це рівень команд Першої ліги так виріс чи закарпатці такі слабкі?
– Та ні. Просто команди стали справді сильніші. Пам’ятаю, раніше, коли щоразу опинялися в Першій лізі, ми могли грати в півсили. А зараз практично всі клуби почали не просто відбиватися, а ще й гру показувати.
– Знаю, що ви на початку сезону видали феєричну «суху» серію – 5 матчів без пропущених голів. Поділіться секретом.
– Та нема ніякого секрету – просто команда вдало грала, та й усе. Хороша оборона, колективні дії на полі – ось і пропущених голів нема.
– У команді за останні півроку змінилося дуже багато – керівництво, тренер, чимало гравців. Розкажіть, чи суттєво це.
– Я б навіть сказав, що дуже. Все стало краще – і футболісти професійніші, і тренер.
– Тобто Севідов кращий за Гамулу?
– На дві голови. Наприклад, той же Севідов розуміє, що у кожного футболіста є свій характер, до спортсмена має бути відповідний підхід. А Гамула це не брав до уваги, часто кричав на гравців, що психологічно досить тиснуло. Крім того, зараз у клубі – хороший колектив, ми дружимо один з одним. Навіть сім’ями. Раніше всі були самі по собі…
– А якщо говорити про керівництво клубу, наприклад, про Олександра Шуфрича. Він щось змінив?
– Доволі багато. Принаймні, у футболістів з’явився доступ до керівників. Зокрема я як капітан команди є містком між Олександром Шуфричем та футболістами. Якщо хлопцям щось треба, то телефоную Олександру Несторовичу і він вирішує це питання за 5 хвилин. Раніше такого не було. А ще у нас з’явилася форма фірми «Adidas». Коли вона у нас була така модна? (Сміється. – Авт.).
– Ви чи не єдиний представник ужгородської школи в команді. Відчуваєте відповідальність перед уболівальниками?
– Не без цього. Навіть на полі, то впізнаю багатьох уболівальників. Є люди, які ходять на стадіон не перший день. І ти їх знаєш не тільки в обличчя, а й як звати, де працюють. Тому дозволити собі грати слабо не маєш права. Це шалена мотивація.
– А як її знаходять інші футболісти? Адже нинішнє «Закарпаття» на 95% складається із приїжджих?
– Так, але ж вони професіонали. Перед ними поставили завдання і вони мають його виконувати. У нас же такий тренер – не впорався, не вийдеш завтра на поле. А ніхто не хоче гріти лавку.
– Ще одне питання до вас як до закарпатського футболіста: чому не грають наші вихованці?
– Бо не хочуть. Гадаєш, наш клуб не кличе в свої лави місцевих хлопців? Кличе! Не хочуть. Чому? Бо все в житті влаштовує: як каже Севідов, їм треба чебурек, пиво – і все! Грають собі за обласні команди, і хлопцям так подобається… В нашій місцевій ДЮСШ вони ростуть до 14-15 років. А далі просто втрачають інтерес до футболу.
– А вам, до речі, в чемпіонаті області не хочеться пограти? Кажуть, за це непогані гроші платять…
– По-перше, я там уже грав – коли був у дублі «Закарпаття». А по-друге, я перед собою ставлю інші завдання. Хіба десь на пенсії за якусь обласну команду буду виступати.
– А яка ваша футбольна мрія?
– Виграти Кубок України. Або якийсь інший. Щоби просто підняти хоч який-небудь трофей над головою (Сміється. – Авт.).
– Читав на сайті команди, що вам свої рукавички подарував Олександр Шовковський.
– Це організував мій колишній тренер. Він був на стажуванні в «Динамо», там зустрів Шовковського і попросив для мене рукавички. А ще у мене з’явилася його футболка. Ну, це вже він сам мені дав після матчу, коли зустрілися з ним безпосередньо на полі.
– На кого ще, крім Шовковського, рівняєтеся?
– На Джанлуїджі Буфона. Вони із Олександром навіть схожі між собою. І грою, і технікою.
– За кого, крім «Закарпаття», вболіваєте?
– За хороший футбол. Чесно. Я люблю гру – можу дивитися чемпіонат Іспанії, а можу і Молдови. І переключу на другий, якщо там є інтрига. Для мене це головне…
– І ще одне питання наостанок. Чим Надь займається у вільний від футболу час?
– Проводжу час із родиною. Так і напишіть! А про ті нічні клуби, де, як усі говорять, футболісти проводять час, нічого не чув. Навіть не знаю, де знаходяться і як називаються. Для мене головне – моя родина і футбол.
"Закарпатська правда"
|
