Завершилася осіння частина сезону вийшла для «Сталі» досить незвичайної по ряду причин.
Головною, і дуже приємною став для команди вдалий дебют її власних вихованців: Максима Дегтярьова і Юрія Батюшіна.
Обидва футболісти, що отримали довіру Анатолія Волобуєва, регулярно виходили на поле, встигнувши відзначитися і забитими голами.
Пропонуємо вашій увазі інтерв'ю з Юрієм Батюшіним - докорінно алчевців, який з 1998 року навчався в клубній школі «Сталі», пройшовши шлях від молодших юнаків до головної команди.
Сьогодні Юрію виповнюється тільки 19 років, але він вже встиг стати улюбленцем багатьох алчевських шанувальників футболу, хоча з його «світлій» головою дивуватися цьому не доводиться. Отже, знайомтеся - Юрій Батюшін.
- Юра, перше питання по завершилася осінньої частини сезону. Як оціниш виступ команди у цей період?
- Старт сезону вийшов у нас не дуже вдалим. І ми, і вболівальники очікували кращого. Але, від гри до гри приходила впевненість, а потім з'явився і результат. Знайшли порозуміння в ігрових лініях, почали створювати моменти, і це стало приносити успіх. Пішли на перерву сьомими, але, вважаю, що «Сталь» повинна знаходитися в турнірній таблиці вище цього місця.
- Який матч восени у «Сталі» вийшов найскладнішим?
- Якщо говорити про мене, то, напевно, кубковий матч проти «Севастополя». У цій грі я дебютував в основному складі команди. Прикро, що ми тоді програли - по грі ж не поступилися.
- До речі, які почуття відчував, коли перший раз вийшов у складі головної команди?
- Почуття було одне - відчуття втіленої мрії. Я з дитинства мріяв грати в основному складі «Сталі».
- А коли забив перший гол?
- Дуже приємні. Але, ще приємніше віддавати передачі партнерам.
- Юра, ти міг дебютувати в «Сталі» ще в минулому сезоні. Пройшов навчально-тренувальні збори з першою командою, про тебе на прес-конференціях постійно позитивно відгукувався Анатолій Волобуєв, але через технічні нюансів в заявку на першість включити тебе так і не змогли. Було образливо?
- Звичайно, був засмучений. Але, розумів, що все ще попереду.
- А чому вибрав номер «32»?
- Чесно кажучи, номер я не вибирав.
- Як тебе прийняли в команді її старожили?
- Все дуже добродушно поставилися до мене. Бачили, де є недоліки, і намагалися мені допомогти, підказати. До того ж, у «Сталі» хороша, командна атмосфера, і це допомогло мені швидко влитися в колектив.
- З ким у «Сталі» дружиш найбільше?
- Добре дружимо з Ігорем Солдатом, Сашком Акименко, Ромою Мірошников, Максимом Дегтярьовим. Але, намагаюся спілкуватися з усіма - повторюся, у нас дуже хороший колектив.
- Дозволь поцікавитися - кому ти подавав м'ячі, коли навчався у дитячо-юнацькій школі «Сталі», якщо пам'ятаєш?
- Чесно кажучи, мені всього пару раз доводилося подавати м'ячі. Пам'ятаю, як подавав м'ячі Ігорю Дуляю, а зараз доводиться проти нього грати (сміється).
- Ти в «Сталі» з самого дитинства?
- Так, з шести років. Можна сказати, все свідоме життя.
- А на яких позиціях грав у школі «Сталі»?
- Завжди грав центрального півзахисника. У мене відразу непогано виходило, і тренера тільки коректували моє становище в центрі.
- Чи були у тебе кумири у футболі?
- Кумира, як такого, не було. Але, подобається гра Пірло і Хаві. Взагалі, мене вчили бути несхожим ні на кого - приносити щось нове в гру.
- Якщо говорити про схожість, то п'ять-шість років тому в «Сталі» виступав Діма Горбушин, який також як і ти відрізнявся в грі, в першу чергу, відмінним баченням поля і хорошими передачами партнерам. Чи чув про нього? Порівнювали тебе з Горбушина?
- Так, звичайно пам'ятаю його. Мене часто з ним порівнюють - значить, є якісь загальні риси, манера гри. Але, це, напевно, питання більше до тренерів, ніж до мене. Непогано було б пограти, як Діма за збірну (сміється).
- Юра, в завершенні інтерв'ю - поділишся планами на міжсезоння і відпустка?
- Плани прості: сім'я, друзі і навчання. Будемо збиратися з друзями, і грати в міні-футбол. Не можна втрачати форму. Та й взагалі, попереду ще багато роботи над собою.
І останнє питання - ти пару раз писав на гостьовій книзі клубного сайту. Як ставишся до прямого спілкування з уболівальниками?
- Якщо йде нормальний людський діалог, то чому б і не поспілкуватися. Ми граємо для вболівальників - значить, повинні розуміти чого вони хочуть. Додам щодо вболівальників, що нам хотілося б повернути алчевцям любов до футболу.
Прес-служба ФК "Сталь"
|
