 Чутки про те, що Володимир Шаран може покинути пост головного тренера «Олександрії», які ходили впродовж тижня, підтвердилися. Вакантну посаду зайняв Леонід Буряк. Володимир Шаран повідомив, що дійсно йде
з посади наставника новачка Прем'єр-ліги.
-Володимир Богданович, ваша співпраця з «Олександрією» завершилося?
-Абсолютно вірно.
-За наявною у нас інформацією, у середу у вас повинна була достоятися зустріч з президентом клубу Миколою Лавренко і ЛеонідомБуряком ...
- Розмова була сьогодні (у четвер вранці .- авт.) І тільки з Миколою Лавренко.
-Про що, якщо не секрет, ви говорили з президентом?
-Щоб не було зайвих питань, я хочу відверто розповісти все від початку і до кінця те, що в мене накипіло.
-Будь ласка ...
-Перш за все я вдячний Миколі Миколайовичу (Лавренко. - прим.авт.) Зате, що він запросив мене в «Олександрію», хоча у президента і були побоювання, адже тренерський штаб в особі Шарана, Купцова, Первака і Ковтуна був малоопитен. А завдання стояло пробитися в Прем'єр-лігу. Ще раз хочу сказати слова подяки на адресу президента, який повірив у нас. Відверто кажучи, багато скептиків стверджували, що наше перебування в «Олександрії» буде недовгим, оскільки з Лавренко важко працювати. Він дуже багато вкладає в команду, не тільки фінанси, а всю свою душу, тому й вимагає відповідного ставлення від усіх працівників клубу. Я знайшов з ним спільну мову, і у нас все йшло чудово.
Безумовно, іноді було важко, але позитиву було все-таки більше, головний з яких - вихід «Олександрії» у Прем'єр-лігу. Ми домовилися з президентом, що потрібно зберегти склад, який здобув путівку в елітний дивізіон, і варто дати гравцям можливість проявити себе у вищому світі. Хлопцям я теж хочу висловити подяку, вони зробили все, що могли, а брак майстерності компенсували повною самовіддачею. Упевнений, команда показувала непоганий футбол, який подобався глядачам. У нинішньому сезоні ми з президентом повністю довіряли один одному. Ще за п'ять турів до закінчення осінньої частини чемпіонату Микола Лавренко говорив, що запрошення Леоніда Буряка - це чутки, мовляв, я повинен спокійно працювати і ні про що сторонньому не думати. Звичайно, кінцівку року ми трохи змастили, адже президент хотів, щоб «Олександрія» обіграла «Таврію» і «Металіст». Але зробити подібне було дуже складно, оскільки кадрові проблеми ми відчували суттєві.
Скажу більше, перед останньою грою з харків'янами мені запропонували очолити інший вітчизняний клуб, але я вчинив по совісті і відмовився, мотивуючи це тим, що хочу продовжити роботу в «Олександрії» і виконати завдання, а саме: залишитися у Прем'єр-лізі. Однак через деякий час після заключного осіннього матчу вже в Києві президент сказав, що треба щось міняти, то є в команді буде новий головний тренер, але весь колишній тренерський штаб також залишається вклубе. Природно, для мене це був удар.
Взявши час на роздуми, я все-таки прийняв рішення піти, і ви перший, кому я це сказав, президент про це ще не знає. Мені важко було б дивитися хлопцям в очі, я не можу сидіти в клубі склавши руки. Пригадуються слова Семена Альтмана, який сказав: «Я живу для того, щоб працювати, а не працюю для того, щоб жити». Гроші для мене-не найголовніше, тому я і вирішив піти.
- Микола Лавренко про ваше рішення дізнається з преси?
-Нехай буде так, оскільки я не думав, що зі мною так вчинять.
-А на якій посаді вам пропонували залишитися?
-Спортивного директора. Але я не розумію, що це за посада, я хочу працювати тільки тренером. Не можу перебувати при клубі і ходити, як тінь, при цьому отримуючи хорошу зарплату. Я людина сильна, свого доб'юся.
- «Олександрію» очолить Леонід Буряк?
-Так.
-Усі ваші помічники йдуть?
-Точно знаю, що зі мною йде Андрій Купцов. Про решту сказати неможу.
-Які ваші подальші плани?
-Поживемо-побачимо. Повторюся, краще сидіти без роботи, ніж займатися не своєю справою.
-Якщо надійде пропозиція з першої ліги, ви приймете його?
-Якщо команда планує працювати на перспективу, я готовий розглянути будь-яку пропозицію. Якщо навіть нічого не надійде, то теж нічого страшного, буду вчитися і жити далі.
-Вам потрібен час, щоб все переосмислити?
-Поки нічого немогу сказати, оскільки для мене все, що відбулося-шок. Напевно, трохи відпочину, а там буде видно.
-Ви вірите в те, що рано чи пізно знову опинитеся на тренерському містку?
-А як же без віри? Хоча впевненим бути немогу, адже подивіться, скільки хороших фахівців зараз безробітні-Заваров, Безсонов ... Життя така штука, що не знаєш, де завтра можеш опинитися.
Газета "Команда"
|
