Про підсумки виступів «Арсеналу» в першій частині сезону ми поговорили з капітаном команди Олександром Лебединцем.
— Олександре, для більшості такий вдалий виступ «Арсеналу» став справжньою несподіванкою. Ви як капітан команди розділяєте такі думки?
— Те, що не очікували на зимову перерву піти з третього місця, вважадаю — неспростовний факт. Та все ж ми доволі добре почали цей сезон. А обігравши «Металург» (2:1) і не програвши «Севастополю» (1:1), ще більше повірили в свої сили. В колективі не ставили перед собою конкретних завдань. Передусім прагнули максимально викладатися, щоб приємніше було потім дивитися на місце «Арсеналу» в турнірній таблиці.
— У міжсезонні колектив поповнився новими гравцями. Як команді вдалося за такий короткий проміжок часу так швидко знайти порозуміння та зігратися?
— Я вже понад півтора роки в команді, й селекція, хоча й проводилася, завжди була точковою. Ніколи не приїздило багато футболістів. До того ж, нові гравці —то вже сформовані особистості, які пограли на високому рівні. З більшістю ми були знайомі, тож швидко й порозумілися. Взагалі хочу сказати, що в нас дружна команда й новачки дуже швидко стають своїми.
«Стали менше пропускати»
— Чи все було так добре в першій частині сезону? Мабуть мали місце й матчі, про які не дуже б хотілося згадувати?
— Так, без цього не обійшлося. На пам’яті — єдина домашня поразка від бурштинського «Енергетика» (1:2) і розгромна поразка від «Говерли-Закарпаття» (0:5), де нам довелося визнати, що ужгородці були сильнішими за нас. Ось за винятком цих двох ігор ми загалом упевнено подолали першу частину сезону.
— Олександре, як оціните свою гру? Ви — капітан команди, тож, мабуть, від вас і вимагається на полі більшого?
— Коментувати свою гру, вважаю, не дуже коректно. Я вже не перший рік граю в першій лізі й намагаюся триматися на рівні. Команда нині на третьому місці й порівняно з минулим сезоном стала менше пропускати. У цьому, гадаю, є заслуга й усієї захисної ланки.
— На форумах уболівальників є інформація, що ви можете взимку залишити Білу Церкву. Чи мають такі чутки підґрунтя?
— Усе це не більше, ніж чутки, оскільки в Білій Церкві мене все влаштовує. Звичайно, коли надійде пропозиція, від якої не можна буде відмовитися, тоді розглядатиму варіанти. Та нині я гравець «Арсеналу» й контракт у мене закінчується лише влітку.
«Після зимової перерви нам буде важче»
— Про вас уже давно говорять, що ви переросли рівень першої ліги. Знаю, що перед тим, як опинилися в «Арсеналі», вами цікавилися запорізький «Металург» і «Волинь». Чому віддали перевагу «канонірам», та чи маєте надію спробувати свої сили в прем’єр-лізі?
— Мої амбіції мене завжди стимулювали прагнути до високих спортивних результатів. Звичайно, кожен футболіст хоче спробувати свої сили на вищому рівні. Хтось мріє про чемпіонат світу, інший — про Лігу чемпіонів... Я ж реаліст. Ясна річ, хотів би зіграти на вищому рівні й спробувати себе у прем’єр-лізі. До речі, чому б це не зробити саме разом з «Арсеналом»!
Чому ж віддав вибір саме «канонірам»? У той час я мав проблеми зі спиною. Грав тоді саме в «Прикарпатті». Був варіант продовжити кар’єру у «Волині», але тривалого «роману» з Віталієм Володимировичем (Кварцяним. — О.Т.) у нас так і не вийшло. Він, звичайно, одіозна особистість, з якою дуже складно знайти спільну мову. У «Прикарпатті» ж я підтримував форму, оскільки розумів, що без футболу навряд чи зможу розраховувати десь зіграти. Мені неодноразово з «Арсеналу» телефонував Олег Сокірко, мій знайомий, з яким свого часу грали разом ще в «Геліосі», коли з другої ліги виходили до першої. Він багато розповідав про команду та умови роботи. І я вирішив, що це найкращий варіант після трьох місяців боротьби за виживання з «Прикарпаттям». Так я, власне, й опинився в «Арсеналі», про що зараз не шкодую.
— Головний тренер команди Ігор Артимович в одному з інтерв’ю сказав, що цього сезону ще рано думати про підвищення в класі. Як ви вважаєте, чого бракує «Арсеналу» нині, щоб конкурувати з такими клубами як «Металург», «Говерла-Закарпаття», «Севастополь»?
— Починати, мабуть, варто з інфраструктури. «Севастополь» і «Металург» — це команди з традиціями, тоді як «Арсеналу» лише п’ять років. Наш президент робить усе можливе для створення сприятливих умов роботи та розбудови інфраструктури. І все ж нам поки ще рано думати про вихід до прем’єр-ліги. Перше ніж ставити такі серйозні завдання, потрібно старанно готуватися й підходити до цього поступово. Ми ще молода команда, яка лише починає свій довгий футбольний шлях.
— І наостанок: які у вас очікування від нового року?
— Ми усвідомлюємо, що після зимової перерви нам буде важче втримати завойовані позиції, але все ж цього б хотілося. Якщо ж ми вже посідаємо високе місце, то бажано втримати цю планку. Та й взагалі, чому б не фінішувати третіми й не отримати бронзові медалі першої ліги?..
Дуже б хотілося подякувати й уболівальникам, які нас дуже підтримували цього року, переживали, бували з командою на виїздах. Тож очікуватимемо від них не меншої підтримки й у новому році.
Газета «Український футбол».
|
