Підопічні Андрія Пархоменка в рамках першого тренувального збору продовжують працювати на відкритому повітрі в режимі дворазових тренувань. Наразі під керівництвом тренерського штабу працюють близько двадцяти п’яти футболістів, у тому числі — група гравців молодіжного складу «городян», а також потенційні новачки першої команди.
— Підписанням повноцінних угод із Саїдом Белмохтаром (екс-гравцем вінницької «Ниви»), Сергієм Любчаком («Торпедо-БеЛаз», Білорусь) та Микитою Гусєвим (ДЮСШ-11) ми не обмежимось, — розпочав розмову з кореспондентом «УФ» наставник одеситів Андрій ПАРХОМЕНКО. — Наразі вже практично узгоджено всі деталі контракту з Романом Шторгіним із «дубля» «Волині», а також плануємо «підписати» Вадима Котова («Славутич») та Олександра Бринька («Мир») — питаннями переходів їх до нашого табору займаються їхні агенти, адже в цих гравців є чинні контракти з іншими клубами. До слова, пропонували ми контракт і Андрію Череднюку («Львів»), однак йому надійшла вигідніша пропозиція з іншого першолігового колективу.
— Усі ці кадрові зміни — процес омолодження команди?
— Ми зобов’язані ним займатися, адже клуб має піклуватися, крім усього, й про власні перспективи. Важливим для мене було й залучення до наших лав гравців середнього футбольного віку, як-от Белмохтар (27 років) та Любчак (25 років), адже в нас, як правило, грали виконавці або зовсім молоді, або вже достатньо зрілі.
— Андрію Вікторовичу, коли Олександр Косирін залишав Одесу, чи говорив він щось про «Говерлу-Закарпаття», з якою нещодавно підписав контракт?
— Ні, а втім, коли ми ще грали проти ужгородців у чемпіонаті, зі мною спілкувався Олександр Севидов, й казав, що хоче запросити Сашка до своєї команди. Тож коли Косирін нас залишив, я здогадувався про такий перебіг подій. Додам, що в нападника просто закінчився контракт із «Одесою», й продовжувати угоду він не схотів через її фінансову складову та через брак власних амбіцій — Косирін звик до вищого рівня команд, у яких виступає.
— Чи задоволені ви таким собі обміном центральних нападників, як от Косирін — Белмохтар?
— Рівень їхньої індивідуальної майстерності навіть порівнювати не варто — в Олександра він на порядок вищий. Однак я задоволений, що вдалося «підписати» саме Белмохтара — такого ж самого форварда таранного типу. Саїд компенсує свої недоліки величезним бажанням прогресувати та амбіціями, яких уже не вистачало Косиріну. Тож, зізнаюсь, дуже вірю в нашого дебютанта й сподіваюся на його футбольний розквіт навесні.
Газета «Український футбол».
|
