Футбольний клуб «Одеса», а до минулого літа - овідіопольський «Дністер», з 2008 року неможливо уявити собі без досвідченого півзахисника Валентина Полтавця.
Маючи в особистій колекції бронзові медалі чемпіонату України, завойовані в складі «Дніпра» та одеського «Чорноморця», в свої 36 він встигав і організовувати атаки своєї команди, і завершувати їх. Неспроста саме він виводив одеситів на поле з капітанською пов'язкою. І ось з'явилося повідомлення про те, що ветеран українського футболу відтепер виконуватиме в команді і тренерські функції.
- Це дійсно так, - підтвердив Валентин Миколайович. - Роки вже підтискають. Не секрет, що будь-який футболіст на певному етапі кар'єри замислюється про майбутнє. Мені приємно, і спасибі тренерському штабу «Одеси» на чолі з Андрієм Пархоменко, що у мене перехід від активної ігрової кар'єри до тренерській лаві буде проходити не відразу, а поступово. Ми домовилися, що якщо команді буде потрібна моя допомога, я обов'язково вийду на поле.
- Що буде входити у ваші тренерські обов'язки?
- Переді мною, а також перед іншими досвідченими гравцями колективу ще до цього стояла тільки одне завдання - передавати досвід молодим хлопцям. Але якщо раніше я робив це на полі, то тепер прийшов час зайнятися цим як наставнику. Буду робити все, що скаже наш головний тренер.
- «Одесу» не так давно залишив Ігор Харьковщенко, відправившись в казахстанський «Тобол» на допомогу В'ячеславу Грозному. Його відхід з команди якось підштовхнув вас до переходу на нове поприщі?
- В якійсь мірі, так. Розмова про мій перехід на тренерську роботу відкладався не один місяць, а тут Харьковщенко поїхав, і тягнути вже не було потреби. Мені запропонували стати наставником - я не відмовився.
- До недавніх пір для партнерів ви були просто Валентин, а тепер стали Валентином Миколайовичем. Як думаєте, дотримати субординацію вдасться?
- У нас хороші хлопці в команді, і впевнений, що для багатьох з них це проблемою не стане.
- Хорошим наставник може стати тільки тоді, коли забуде, яким він був гравцем. Ви готові до цього?
- Скажу більше: не забути, а вбити в собі гравця. Але це поки не про мене, адже я свого останнього слова на полі ще не сказав і бутси на цвях вішати остаточно не збираюся.
- На погляд Полтавця-тренера, наскільки реально «Одесі» навесні поліпшити своє положення в таблиці?
- Осінь склалася для нас з двох періодів: до 11-го туру команда добре йшла і перебувала в групі лідерів, але потім отримала болючий удар у вигляді далеко не закономірного домашньої поразки від «Говерли-Закарпаття» (0:1) і видала серію відразу з семи ігор без перемог. Це і призвело до такого проміжного результату. На мій погляд, у нинішній першій лізі осібно стоїть тільки запорізький «Металург» - він по класу відповідає Прем'єр-лізі. Решта команд десять-дванадцять, включаючи і вже згаданий мною ужгородський клуб, приблизно рівні між собою. Тому не сумніваюся, що ми піднімемося вгору. Опинитися в топ-десятці нам під силу.
- Нещодавно «Одесу» залишив основний бомбардир - Косирін. Як ви вважаєте, чи можна було утримати його в колективі і наскільки його відхід негативно позначиться на діях команди?
- На останню частину запитання відповідь дадуть тільки весняні тури. Колись ніхто не міг по-думати, що Бекхем піде з «МЮ», а Рауль і Гуті - з «Реала». Переходи гравців - це частина футболу, а незамінних, як відомо, не буває. Якщо команда сильна, вона висуне нового лідера. А що до рішення Косиріна, то це був його вибір, і якщо він буде так само регулярно забивати в Ужгороді, як і в Одесі, то ми всі в команді за нього тільки будемо раді.
газета «Команда»
|
