Нинішньої зими одним з найрезонансніших трансферів у першій лізі став перехід в «Севастополь» Антона Монахова. Захисник перебрався в другій за силою дивізіон з клубу Прем'єр-ліги, де донедавна був твердим гравцем «основи». В останній день січня вихованець запорізького футболу відзначає свій тридцятирічний ювілей.
- Антоне, як прийняли в новому колективі?
- Добре, ніякого дискомфорту не відчуваю.
- З кимось з нових партнерів були знайомі?
- Заочно знаю всіх. З багатьма особисто знайомий.
- Чому ви не продовжили контракт з «Таврією»?
- Мені не хотілося б повертатися до цієї теми.
- А взагалі, з приходом в сімферопольську команду Дмитра Силюка багато що змінилося?
- Ставка тепер в клубі робиться, в основному, на іноземних гравців. Це всі побачили за останніми трансферів. Мабуть, він таким бачить майбутнє клубу.
- Недавні його розбіжності з Куніциним позначилися на моральному дусі гравців?
- Я думаю, якісь негативні моменти були. Хоча якщо подивитися на результати «Таврії», то тут змін ми не побачимо.
- Команду покинуло останнім часом багато українців ...
- Я вже сказав, що кожен будує команду за своїм баченням, а наскільки воно було правильним, ми зможемо судити після деякого часу.
- Перейдемо до вашого нинішнього клубу, в який вас, як свого часу і в «Таврію», покликав Сергій Пучков.
- При переході в «Севастополь» для мене дуже багато значило те, що тренує команду саме Сергій Валентинович. У нас хороші відносини. З ним приємно працювати. Подобається, як у нього поставлений тренувальний процес. Загалом, можу тільки хороше про нього сказати і як про людину, і як про тренера.
- Команда активна на трансферному ринку, але відрив від другого місця досить великий. Чи ставить керівництво перед вами вже в нинішньому сезоні завдання завоювати путівку в Прем'єр-лігу?
- І керівництво ставить, і гравці розуміють, що ще не все втрачено. Відрив, звичайно, великий, і не все залежить від нас. Але всяке може статися. Потрібно вигравати в кожному матчі і сподіватися на те, що суперники десь оступляться і втратять очки.
- Все ж таки, на вашу думку, основні конкуренти на підвищення у класі - «Металург» і «Говерла-Закарпаття» або хтось ще може втрутитися в боротьбу?
- Думаю, саме ці команди будуть боротися за чемпіонство.
- Будучи вихованцем запорізького футболу, ви на професійному рівні жодного разу не зіграли за команду рідного міста. Невже ніколи не звали?
- Зіграв я хіба що за другу команду «Металурга» у другій лізі ще в юнацькому віці. А так в 17 років пішов в «Кривбас», і з поверненням якось не склалося.
- З яким почуттям виходите грати в Запоріжжі?
- Звичайні почуття. Знаю, що на матч приходять родичі, друзі, знайомі, а якоїсь напруги або мандражу, хвилювання немає.
- Що можете сказати про криворізькому періоді?
- На той момент в Кривому Розі була одна з найсильніших команд в Україні, дуже сильний підбір виконавців. Адже не дарма два сезони поспіль «Кривбас» завойовував бронзові медалі.
- А на більше могли замахнутися?
- На чемпіонство тоді претендувати було дуже складно, тому що конкурувати з тим «Динамо» було майже нереально, а ось поборотися за друге місце цілком могли. Але так сталося, що за кілька турів до фінішу ми поступилися «Шахтарю» в очній зустрічі і, таким чином, наздогнати його вже не змогли.
- Що ж потім сталося з найсильнішим складом «Кривбасу» за всю його історію?
- Я тоді був молодим і особливо не вникав у ці нюанси. Тим більше що й сам в цей період залишив Кривий Ріг. Мабуть, сталося звичайне для нашого футболу явище - урізали фінансування. Тому оновився склад команди, природно, не в бік посилення.
- У Росії у вас за великим рахунком не склалося.
- «Спартак» мене брав під Лігу чемпіонів, але я там виступати не зміг, так як був заграний в єврокубках за «Кривбас». Тоді це положення тільки входило в силу і з'ясувалося вже після першого збору. Керівництво взяло на мою позицію іншого гравця, якого, природно, ставили і в матчах чемпіонату. До того ж так склалося, що в цей період у мене були певні проблеми зі здоров'ям. Потім були «Торпедо», де я також надовго не затримався, і «Уралан». У столиці Калмикії спочатку все складалося непогано, але пішли зміни тренерів, кожен з яких бачив своїх гравців у складі, та незабаром і сама команда припинила існування.
- У 17 років покинули рідне Запоріжжя, ще не було двадцяти - перебралися до Москви. З адаптацією проблем не було?
- Нормально все відбувалося. Кривий Ріг не так вже й далеко від дому, а в Росії зі мною якийсь час навіть і батьки були.
- Москва - величезний мегаполіс, багато там хочуть залишитися. У вас такого бажання не виникало?
- Ні, у мене абсолютно такого бажання не було.
- А в якому місті хотіли б жити?
- З тих, де грав, напевно, в Сімферополі, взагалі Крим подобається. У Севастополі відносно недавно, але думаю, що місто теж хороший.
- А грати в якому місті було приємно?
- Напевно, як і багатьом, мені подобається грати в Донецьку на «Донбас Арені». А якщо брати закордон, то сподобалося у Франції, коли грали з «Нантом». У Пітері також сподобалося, правда, я там не грав, був на заміні.
- Запоріжжя дало чимало хороших гравців, хто з вашого випуску відомий широкій аудиторії?
- Свого часу тренувалися разом зі Стасом Богушем, є хлопці, які виступають у першій, другій лізі. Кілька людей ще в юнацькому віці виїхали за кордон, але вище першої ліги так і не піднялися.
- З ким із партнерів найлегше знаходили взаєморозуміння?
- Останнім часом досить непогано розуміли один одного в «Таврії» з Джурічіч. Але і в інших командах були люди, з якими вдало взаємодіяли.
- Крім футболу якісь ще інтереси в житті є?
- Намагаюся більше часу проводити з сім'єю, з донькою, дружиною. У вихідний день намагаємося побувати в різних місцях Криму. У Ялту можемо з'їздити погуляти. Тепер ось Севастополь вивчати будемо. Можу на рибалку з'їздити. Усім потроху цікавлюся.
- А є свої місця, де любите рибу ловити?
- Так завзятим рибалкою, як дехто, я себе назвати не можу, звичайно це відбувається в тих місцях, де перебуваю. Подобається сам процес, але, на жаль, не так багато вільного часу на риболовлю залишається.
- Уболівальники «Севастополя» - одні з найбільш вимогливих в лізі, свідченням чого є неймовірна підтримка команди і аншлаг на кожному матчі.
- Від уболівальників, їх підтримки залежить дуже багато. Сподіваюся, що вони також допоможуть досягти поставленої мети і будуть вести вперед.
Дмитро Авдєєв, "Футбольний огляд"
|