 Новина, що в українському чемпіонаті з’явиться перший японець, викликала значний інтерес в наших електронних ЗМІ. Здобувши телефонний номер посланця Країни висхідного сонця, ми вирішили поспілкуватися з ним, аби бодай віддалено зрозуміти, що він за людина. Взнали. Нам сподобалося: приємний хлопчина. Телефонна розмова з ним проходила англійською мовою з украпленнями слів кирилицею…
— Ясухіро, хотілося би почати небанально, проте все ж: найперші враження про Україну, Ужгород-city, «Говерлу-Закарпаття»…
— Усе чудово, настрій у мене відмінний.
— Ну, це я вже збагнув — по вашому голосу. А конкретніше?
— Та я ще не встиг детально ознайомитися — по суті, ні з чим: вивчатиму країну, місто й команду в недалекому майбутньому. А голос у мене веселий тому, що я така людина, яка найбільшу насолоду отримує від усього нового — ось тому в мені тепер і зашкалює адреналін. Плюс до того — є в Ужгороді одна річ, інформація про яку наповнила мене щастям: з’ясувалося, що тут цвіте сакура!!!
— Правда, правда: навесні, коли ці дерева вкриваються рожевим цвітом… — я не знаю, чи бачив щось красивіше…
— Отож: в цьому місті я наче вдома!
— Гаразд, а який мотив став ключовим у переході-перельоті в Україну: гроші, свого роду виклик чи, може, перспектива кар’єрного росту?
— Очевидно, третій чинник. Річ у тім, що мій новий колектив націлився на вихід до української прем’єр-ліги, а там… Мабуть, ви не повірите, проте я ознайомлений із вашим футболом і мрію виступати за один із великих клубів — «Динамо» чи «Шахтар», байдуже, в якому саме… Мій агент сказав, що «Говерла-Закарпаття» може стати першим кроком у цьому напрямі.
— Като-сан, між Азією та Європою, між Японією та Україною існують великі відмінності: культурні, ментальні, суспільні. Також не варто забувати й про такий важливий фактор, як кухня. Не боїтеся, що вам у нас не сподобається?
— Ні. Я ж уже маю досвід гри в Європі. То, повторюся, моя мрія: виступати саме на цьому континенті — бо тут найсильніший у світі футбол. Ну що може бути прекрасніше за Лігу чемпіонів УЄФА?
— Цвітіння сакури, — жартую. Ясухіро, насамкінець — про ваше ігрове амплуа: одні джерела повідомляють, що ви — опорник, інші — плеймейкер, а насправді…
— Насправді я… (у цей момент виникає чималенька пауза, яку «обрамлює» щирий дзвінкий сміх японця. — В.Б.). Я граю… лєво, лєво (так і сказав! — В.Б.).
— Тобто ви виступаєте ліворуч у півобороні.
— Так-так. Мені трохи соромно за свою англійську. Як виправдання повідомлю, що активно опановую російську й українську.
Газета «Український футбол».
|
