— Нещодавно «Нафтовик» повернув у клубну структуру колишнього головного тренера Сергія Мізіна, що по-перше, дещо дивує — з огляду на результати команди під його керівництвом, по-друге, шокувало охтирських уболівальників, які в Інтернет-форумах не цураються висловлювати свою категоричну незгоду.
— А чому цей крок когось дивує? Особисто я не вважаю результати «Нафтовика» часів Мізіна невдалими, адже для Сергія робота в Охтирці була першим тренерським досвідом. Як для початку — він досяг навіть дуже непоганих показників. До того ж, він за півтора роки праці в колективі знає всіх футболістів, їхні можливості, відтак може надати нинішньому наставнику цінні відомості…
Ну, а реакція відвідувачів Інтернет-ресурсів мене не хвилює: там же сидять особи, в яких багато вільного часу — навіщо зважати на їхню агресивну поведінку? Зважати треба на думку фахівців, професіоналів у футболі.
— Добре, тоді хотілося б знати, від кого йшла ініціатива повернути Мізіна: від Євгена Яровенка чи від вас?
— Що значить: від мене?.. Відповідне рішення ухвалювалося на найвищому клубному рівні. Крапка.
— Тоді повернемося до поточних справ: наразі «Нафтовик» проводить останній тренувальний збір у Криму, на базі «Кримтеплиці»…
— Правильно: тренуємося, граємо спаринги… Паралельно — вирішуємо інші справи: наприклад, нещодавно пройшли заявку, внісши у відповідний список 22-х гравців.
— Чи є вірогідність того, що з’являться 23-й, 24-й?..
— Навряд. Дозаявимо максимум одного футболіста. І то — у випадку крайньої необхідності: маємо бути впевнені в тому, що він нам насправді потрібний.
— Тренування в Криму принесли якісь цікаві непотворні моменти, несподіванки?
— Та ні. Усе — «сіра буденність» періоду підготовки. Єдиний сюрприз зборів — погода: увесь півострів завалило снігом.
Газета «Український футбол»
|
