З часу представлення гравцям Бурштинського «Енергетика» нового тренера минув рівно місяць (16 лютого). Про перші тренерські кроки, про ігрову кар’єру та про особисте ми говорили з Володимиром Ковалюком після зустрічі його команди з яремчанськими «Карпатами».
ПРО УКРАЇНСЬКИЙ ШЛЯХ
- Ваша футбольна карєра розпочалася у Косів. Чи памятаєте свій перший, так би мовити, офіційний матч?
- Першого я вже й не пам’ятаю. Пам’ятаю свій деб’ют у Львівських «Карпатах». Це був матч з Буковиною у, тоді ще, буферній зоні чемпіонату СРСР. Мені тоді було 18 років і це був мій перший професійний матч.
- За роки футбольної кар’єри ви змінили 15 клубів. Котрий із них став вам найближчим?
- Кожен клуб мені по-своємо дорогий. Найбільше часу я провів у Луцький «Волині», тож, напевно, наріднішими мені є наше «Прикарпаття» та саме «Волинь». Хороші спогади залишились від «Уралану».
-Чи досягли ви усього, чого прагнули у футболі?
- Напевно усього, що прагнув ще не досяг, але багато із запланованого здійснилося. Прагнув потрапити у Національну збірну - і двічі визивався до команди. Закріпитися там не зміг, та мрія здійснилася. В дитячому віці мріяв потрапити у київське «Динамо» - у 1998 році зіграв за киян.
- З котрим тренером було цікаво працювати?
- Цікаво було з усіма. Проте, й нелегко. Мені доводилося працювати під керівництвом таких тренерів, як Лобановський, Яковенко, Іщенко, Кварцяний. Ці наставники завжди вимагали від виконавців повної самовіддачі.
ПРО СЛІД У РОСІЇ
-Як ви потрапили в "Уралан". Здобутки з цим клубом? (1996-1997 рік. 11 м’ячів).
- Тоді я виступав за Дніпропетровське «Дніпро». А «Уралан» прийняв Павло Яковенко. Павло Олександрович тоді збирав у російському клубі таку собі «українську діаспору», тож зателефонував мені і я з радістю погодився на переїзд. Нас тоді з України поїхало восьмеро.
- Прізвища пам’ятаєте?
- Артем Яшкін, Сергій Кормильцев, Олексій Смертін, Анненков Андрій, Олексій Грачов. Хороша тоді була команда.
- У 2011 році у вашій кар’єрі появлається Краснодарський клуб "Кубань". Чому тільки два матчі?
- З «Кубанню» в мене не вийшло. Дуже хотів мене бачити у клубі генеральний директор, але тоді тренером «Кубані» був Олег Долматов і він на мене не розраховував.
ПРО ТРЕНЕРСЬКУ ПРАКТИКУ
- У листопаді ви здобули тренерський диплом категорії А на курсах, організованих центром ліцензування ФФУ для гравців з великим ігровим стажем. Як вам навчання? Чи відкрили ви для себе щось нове?
- Футбол на місці не стоїть. З кожним днем щось міняється. Багато нового розповідали про підготовку сьогоднішніх грандів українського футболу. Про нові стратегії, підходи до футболістів, до гри.
- Ви вже тоді знали, що очолите «Енергетик», чи пропозиція стала несподіванкою?
- Я планував стати тренером. Думав, що вдасться попрацювати в Івано-Франківському - рідному для мене - клубі. Проте «Прикарпаття» почало валитися і в той же час надійшла пропозиція від керівництва Бурштинського «Енергетика». Тож я з радістю її прийняв, адже хочеться ще бути корисним для прикарпатського футболу.
- Тож які плани?
- Всі плани залежать від фінансування команди. Адже якщо немає відповідного фінансування, то дуже важко щось будувати.
- Який футбол сповідуватиме "Енергетик" В.Ковалюка? Схема, тактика...
- Мені імпонує агресивний футбол. «Енергетик» не буде грати у футбол на котрому засне вболівальник. Швидкий і динамічний перехід з оборони в атаку, і навпаки - це те, що я намагатимуся прищеплювати футболістам. Приємно, що таких же принципів дотримується і Микола Іванович Вітовський, тому нам не довелося нічого змінювати у плані підготовки команди. Можна сказати, що наші ідеї і бачення футболу повністю співпадають.
ПРО ПІДГОТОВКУ ДО СЕЗОНУ
-Під вашим керівництвом клуб провів уже 6 матчів. Одна перемога, чотири нічиїх, поразка і всього 4 забитих м’ячі - результат прийнятний?
- Справа у тому, що в кожній грі ми створюємо безліч гольових моментів. Але чомусь завжди не виходить із завершальним ударом. Це взагалі сьогодні проблема всього українського футболу. У нас немає яскравих нападників. Тож і нашим хлопцям інколи не вистачає майстерності, а інколи - й досвіду. Будемо над цим працювати.
- Команді й досі не вистачає форварда?
- Наразі нових футболістів запрошувати не плануємо.
- Розкажіть про новачків. У якому стані знаходиться Ігор Худобяк? Чи вийде він на гру прости ПФК "Севастополь"
- Сьогодні Ігор вийшов у другому таймі. Виступив досить непогано. Наразі у нього є невеликі проблеми з вагою, але якщо він буде серйозно відноситись до справи, то обов’язково допоможе «Енергетику». Принаймні ми на нього розраховуємо. Про гру з «Севастополем» - він на поле не вийде, адже севастопольці надали нам його оренду і, згідно договору, він у цьому матчі брати участі не буде.
- Хто займається вивченням сильних та слабких сторін суперника?
- Наразі ми з командою разом переглядаємо відео з матчів ПФК «Севастополь». Зокрема із нашої останньої зустрічі (12.08.2011 «Севастополь»-«Енергетик» 2:1).
- Які завдання ставить керівництво клубу?
- Завдання у нас одне - залишитись у першій лізі.
ПРО ОСОБИСТЕ
- На кого ви рівнялися в дитинстві? Ваш кумир?
- Мені з наших радянських футболістів подобався Безсонов. Потім усі хотіли грати як Марадона, пізніше - як Зідан, Стоїчков.
- Кого з тренерів пробуєте наслідувати тепер?
- Який би не був тренер, але якщо він почне когось копіювати, то у нього нічого не вийде. Якісь ідеї, підходи можна позичити, але не всю роботу. Маєте сьогодні приклад «Барселони», котра грає у космічний футбол. Не один тренер хотів би зкопіювати роботу Гвардіоли, але ні в кого це не виходить.
Футболістом мені доводилось працювати з великою кількістю тренерів. Якщо бути точним - більше сорока чоловік. І в кожного було щось нове і цікаве, що допомагало мені на полі. Чи вдасться мені об’єднати ці знання в єдине ціле і стати успішним тренером - час покаже.
- Де вам жилося найкомфортніше?
- Своєю другою домівкою вважаю Луцьк. Я там прожив 5 років. Подобалося жити в Елісті (Росія, Калмикія), але там було дуже жарко. Жив у Києві, Дніпропетровську, Донецьку. Але чомусь мені не дуже подобалися мегаполіси. Я люблю затишні маленькі міста.
- Улюблена команда?
- Сьогодні еталоном гри є «Барселона, колись таким еталоном було київське «Динамо».
- Якби не футбол...
- Такої думки не виникало. Про футбол я мріяв з дитинства. Мені хресний батько на кожен День народження дарував новий футбольний м’яч. Тоді не було ні комп’ютерів, ні нинішніх забавок. Був м’яч, було поле, де паслися корови і ми весь час ганяли футбол і мріяли про «Динамо».
- Про сім’ю.
- Маю два сина. Вони вибрали свій шлях. Старший закінчує лісотехнічний тут в Івано-Франківську. Молодший ще вчиться в школі. Хотів бути футболістом, але з часом передумав і більше часу приділяє комп’ютеру. Може буде програмістом.
З часу представлення гравцям Бурштинського «Енергетика» нового тренера минув рівно місяць (16 лютого). Про перші тренерські кроки, про ігрову кар’єру та про особисте ми говорили з Володимиром Ковалюком після зустрічі його команди з яремчанськими «Карпатами».
