Парирувавши пенальті на 90+5 хвилині зустрічі в Білій Церкві, 23-річний голкіпер «Севастополя» не лише зберіг інтригу в боротьбі за підвищення в класі серед лідерів першої ліги, але й нагадав уболівальникам про власне неповторне досягнення…
— Ігоре, коли ви відбили пенальті на останніх хвилинах гри в Білій Церкві, особисто в мене сталося дежавю. Цікаво, чи здогадуєтеся ви, на що я натякаю?
— (Усміхається) Листопад 2010-го: Київ, стадіон «Динамо»…
— Тож усе-таки той матч забути вам, мабуть, не вдасться вже ніколи?..
— Звичайно! Зізнаюсь, інколи згадую ті події, але особливо не зациклююсь на спогадах. А повертаючись до вашого першого запитання, скажу: все-таки ситуація в Білій Церкві дуже відрізнялася, адже на кону стояла перемога, коли на останніх секундах у наші ворота призначили пенальті…
— Тут радше річ у тім, що тільки-но Ігор Литовка відбиває пенальті, у мене одразу ж перед очима той матч між «Динамо» та «Севастополем» ще в прем’єр-лізі…
— (Усміхається) Ви ж знаєте, що неправильно і некрасиво брати все геройство на себе. Уся команда зіграла в Білій Церкві добре, а не один воротар.
— Гаразд, продовжимо екскурс в історію: після того, як ви «взяли» тоді, 2010-го, впродовж другого тайму два пенальті від Романа Єременка та Артема Мілевського (матч усе ж закінчився з рахунком 2:0 на користь «Динамо»), ви зізналися, що вашим кумиром є, цитую: «Олександр Володимирович». Тож ваша думка щодо Шовковського так і не змінилася?
— Ні в якому разі! Це, безумовно, найкращий воротар України за всі її часи та один із найкращих голкіперів Європи.
— Знаю, що тоді так і не збулася ваша давня мрія — обмінятися із Сашо футболками.
— Так, ми домовилися про такий обмін, але, на жаль, після гри я вже не застав Олександра в роздягальні. Утім, нині в тренерському штабі «Севастополя» працює відомий у минулому футболіст Сергій Коновалов, який пообіцяв мені, що спробує все ж дістати футболку Шовковського.
— Ви сказали про роздягальню, а я тут-таки нагадав слова Сергія Пучкова на післяматчевій прес-конференції про святкування перемоги над «Арсеналом». Висновок такий, що партнери все ж «зробили» із вас героя!
— Просто мене трішечки більше вітали, ніж партнерів, а так — я розумію, як багато попереду роботи і особисто в мене, і в партнерів, тож про цю гру вже варто забути й думати про наступну.
— Цікаво, що за версією нашого видання героєм передостаннього наразі, 24 туру, став ваш партнер по клубу Сергій Кузнецов. Зрештою, навесні прогресують не лише окремі футболісти, але й увесь «Севастополь» разом узятий. Із чим такі позитивні зміни пов’язуєте особисто ви?
— Гадаю, тут усе лежить на поверхні: у команду прийшов новий тренер, який зумів об’єднати колектив, створити команду однодумців — тепер з упевненістю можна говорити про те, що футболісти грають один за одного. Цілком імовірно, раніше цього бракувало. Окрім того, відзначив би якісну роботу на зборах, де було закладено необхідний фундамент для подальших успіхів.
— Наостанок традиційне запитання щодо подальших перспектив «Севастополя» в боротьбі за підвищення у класі: може, Ігор Литовка знає якісь особливі рецепти успіху?
— (Усміхається) А особливого рецепту, мабуть, і не існує. Усе, що необхідно — взяти максимум очок у турах, які залишилися. При цьому бажано, аби оступилися суперники, однак передусім треба слідкувати за своєю грою. Упевнений, шанси є завжди, і якщо ми надалі продовжимо в такому руслі, прем’єр-ліга від нас не втече.
Газета "Український футбол".
|
