Одразу після матчу ужгородців проти запорізького «Металурга» автор переможного голу Дмитро Трухін поділився своїми враженнями про гру.
— Дмитре, який настрій після матчу?
— Тільки позитив! Довкола цього протистояння відчувалася шалена напруга та відповідальність за результат, оскільки всі розуміли його значущість. Тому, звісно, після того, як справу було зроблено, відчувається неймовірне піднесення. Ця перемога суттєво покращила наші шанси для того, аби реалізувати завдання на сезон.
— Утім, шампанське та феєрверки замовляти поки зарано?..
— Та про яке святкування мова (сміється)? Ще чотири матчі! Тим більше, що у всіх цих поєдинках гратимемо на перемогу. Суперники — непрості, а відповідно — легко нам точно не буде. До того ж, останній матч, проти «Кримтеплиці», виділятиметься особливою принциповістю.
— Як вважаєте, сьогоднішня перемога показала, хто на сьогодні сильніший у першій лізі?
— Приємно перемагати в матчі з таким непростим суперником. Та попри це відзначу: «Металург», безсумнівно, заслуговує виступати в елітному дивізіоні. Останні хвилини сьогоднішньої зустрічі вкотре це довели, оскільки відбиватися від масованих атак суперника було вкрай непросто.
— Пригадайте момент взяття воріт. У вас було безліч рішень продовження атаки, чому ж вирішили одразу пробити?
— А річ у тім, що інші задуми й не розглядав. М’яч класно лягав на ногу, тому гріх було не спробувати. Як з’ясувалося за кілька секунд — зробив усе правильно.
— Відчували, що вдасться відзначитися?
— Чесно кажучи, перед грою такого наміру не мав, на відміну від мети здобути загальну перемогу, а не якусь там індивідуальну, так би мовити. Однак, так уже склалося, що перед виходом на кожен поєдинок намагаюся бути корисним команді, беручи участь у багатьох наступах.
— Якими були настанови тренера після перерви, оскільки, як здавалося, у другій сорокап’ятихвилинці «Говерла» «сушила» гру?
— У роздягальні головною тезою Севидова було: треба діяти у тому ж дусі. Інша річ — у «Металурга» був свій план, який вони також намагалися втілити у реальність. Власне, це й змусило захищатися.
— Та після матчу, напевно, Олександр Володимирович не приховував радощів?
— Звичайно, і наставник, і очільники клубу не скупилися на компліменти, однак, повторюся, святкуватимемо пізніше.
"Український футбол"
|
