 Інтерв'ю "УФ" дав граючий президент донецького "Олімпіка".
Не секрет, що керівники клубів і футболісти на контакт, з пресою охочіше йдуть, коли їхні колективи перемагають і є приємний привід для розмови. Проте у світі немає команд, які б не програвали. Частенько буває, біла смуга змінюється чорною. Як, наприклад, у дебютанта першої ліги донецького «Олімпіка», який до зимової паузи створив собі необхідний очковий заділ, а ось навесні стартував невдало, розпочавши другу частину чемпіонату з чотирьох поразок. З чим пов'язаний такий результат? З цього питання ми і розпочали бесіду з граючим президентом клубу Владиславом Гельзіним.
«До нинішнього форс-мажору не були готові»
— Зараз, коли сезон ще не закінчився, — говорить Владислав Григорович, — тяжко робити глибокий аналіз. Скажу лише: ми не чекали, що так увійдемо до весняної частини чемпіонату, адже провели тренувальні збори у відмінних умовах у Туреччині, виконали все, що планували. Звичайно, у мене є певні міркування із цього приводу, але давайте почекаємо міжсезоння, тоді й розставимо всі крапки над «i».
— Наставник «Олімпіка» Ігор Петров сказав, що донецька команда програла за класом лише «Севастополю», а в інших матчах була рівна боротьба, і лише власні помилки не дозволили вашій команді розраховувати на сприятливий результат. Згодні з таким коментарем?
— Мабуть, так. До того ж, через травми з гри випало кілька гравців. На сьогодні в лазареті команди п'ятеро виконавців. І це не може не позначитися на результатах наших ігор. Не можна скидати з рахунків той факт, що в нас за всіма футбольними мірками команда молода, і часто саме відсутність у неї необхідних навичок і вміння призводить до негативних результатів. Яскравий приклад — наш виїзд у Бурштин. Драченка не від хорошого життя перевели в лінію атаки, але він грав так, ніби все життя був нападником. Вихід сам на сам з воротарем — падіння, друга жовта картка, і команда залишається вдесятьох. А грати в меншості ми ще не навчилися. Як підсумок, нас все-таки притисли, і поразка — 2:3.
— «Олімпік» створює вдосталь голевих нагод, а ось їх реалізація накульгує. Досвідчений нападаючий Руслан Левига, що влився в колектив, поки не може повноцінно замінити Івана Матяжа, який перейшов у запорізький «Металург»?
— Руслан прийшов до нас, не маючи потрібних кондицій. Хоча, коли б не серія травм, гравець його рівня давно знайшов би собі колектив у вищому дивізіоні, якщо не українському, то в одній з європейських країн. Але будь-якому футболістові в новій команді потрібен час, аби призвичаїтися, прийняти філософію клубу. І Руслан дуже швидко в цьому напрямі прогресує. Хоча, на жаль, через травми нинішнього сезону він уже не зможе допомогти «Олімпіку».
Зауважу, з Левигой ми заздалегідь домовилися: якщо у нього буде хороша пропозиція, ми його відпустимо. У цьому теж, якщо хочете, стратегія «Олімпіка» — не перешкоджати зростанню гравця і його прогресу. Така ж ситуація і з Гришком. Ми розуміємо, що його рівень і потенціал дуже високі. Але доки він не набрав потрібну форму, вірою і правдою служить «Олімпіку». До речі, з Матяжем ситуація була непроста. Коли йшли перемовини щодо його переходу в «Металург», нам надійшла пропозиція з іншого клубу, вигідніша для нас у фінансовому плані. Але порядність у бізнесі, і у футбольному також, — питання важливіше, і ми зробили так, як вигідно було самому футболістові. І віримо, що Іван разом зі своєю новою командою стане гравцем прем'єр-ліги. Так, він був у нас лідером у нападі, і нам на цій позиції, безперечно, потрібне підсилення.
— Владиславе Григоровичу, а вам, коли не забиваєте з вигідного положення, хтось із партнерів по команді може зробити зауваження? Чи побоюються після цього втратити місце в основному складі?
— На полі президента немає, я — такий же гравець «Олімпіка», як і решта хлопців. Тому мої партнери по команді можуть мені і щось висловити, образитися, якщо я неправий у певному епізоді. Це ж футбол — командна гра.
— До питання про селекцію. Ви переважно робите акцент на молодих вихованців донецького футболу, даючи їм путівку на велику арену. Проте без досвідчених, зрілих гравців навряд чи можна претендувати на провідні ролі в першій лізі…
— Ну, в нас же є зрілі гравці, так? Санжар, Гришко, Жданков... Тож у команді не лише молодь. Усім хлопцям ми навмисно дали шанс випробувати себе на вищому рівні. Вони стараються і грають, як можуть, набивають гулі. Природно, хтось до необхідного рівня не дотягує. Ми лише дебютуємо в першій лізі й уже відчули колосальну різницю між цим турніром і другою лігою. І щоб ставити високі завдання, звичайно, потрібні виконавці вищого класу. А завдання на дебютний сезон ми успішно виконали ще восени. А те, що відбувається навесні, — це з одного боку форс-мажор. Ну не могли ми в найжахливішому сні уявити, що команда залишиться без нападників і з короткою лавкою запасних, а за фінансовими можливостями ми не можемо собі дозволити тримати в складі більше гравців, ніж заявлено на сезон. А з іншого боку, це урок для менеджменту клубу, селекціонерів. Звичайно ж, у новому сезоні в нас з'являться нові гравці. Але брати виконавця ми будемо точково, на конкретну позицію, яка вимагає посилення з-поміж гравців, здатних досягти результату.
«У нашому клубі все робиться ґрунтовно»
— Владиславе Григоровичу, ви якось в інтерв'ю «УФ» сказали, що мрієте у складі «Олімпіка» зіграти в прем'єр-лізі. Сьогодні не відмовилися від цієї мрії?
— Чому мені від неї відмовлятися? Я не бачу причин. Говорячи про сьогоднішній день, я хотів би після закінчення нинішнього сезону бачити нашу команду в десятці. Подивимося, ще є матчі.
— Скільки років ви даєте «Олімпіку» для завоювання путівки в елітний дивізіон?
— У нашому клубі все робиться ґрунтовно і поступово. Три роки пройшло з того дня, коли в основу нашої клубної бази було покладено перші фундаментні блоки, а потім відкрито спортивний комплекс. Сім років ми набиралися досвіду і стали чемпіонами у другій лізі. Скільки піде часу на ще один етап у клубній історії, — ніхто не знає. Хочеться, звичайно, щоб швидше. Але знову ж таки, все залежить як від об’ктивних, так і суб’єктивних чинників. Передусім, потрібно привести клубну інфраструктуру до вимог прем'єр-ліги.
Я не хочу, щоб «Олімпік» став каліфом на годину, як інші колективи, які виходять до прем'єр-ліги, а наступного року вилітають. Так, у нас є величезна любов до футболу. Але для успішного виступу потрібен потужніший і стабільніший фінансовий ресурс. Відповідно, виходячи з цього, нам ще рано претендувати на вихід в елітний дивізіон. Зараз у нас є першочергові завдання. Ми на стадіоні будуємо другу трибуну на 1000 місць, закінчуємо проектування критого футбольного манежу з полем стандартних розмірів (у серпні плануємо розпочати фундаментні роботи), а також будуємо три поля під відкритим небом. Коли ми все це втілимо в життя, тоді інфраструктурі нашого клубу і Академії не буде рівних в Україні. Ось тоді й ставитимемо високі завдання для «Олімпіка».
«У першій лізі Петров забивав би в кожному матчі»
— Хоча виліт з першої ліги «Олімпіку» не загрожує, та все-таки залишається кілька турів. Який з матчів, вважаєте, буде найважчим, і скільки плануєте взяти очок?
— …Домашній матч із «Говерлою-Закарпаттям». У нас є листи від ужгородців, щоб матч першого кола, який ми мусили грати на виїзді, перенести на наш майданчик. Їм тоді було незручно: впродовж двох тижнів грати спочатку в Алчевську, потім удома, потім двічі поспіль у Запоріжжі. Ми пішли назустріч, надали для тренувань нашу базу. А тепер від нас вимагають грати перенесений матч знову в гостях. Я не бачу в цьому логіки. Але якщо буде рішення ПФЛ, то ми йому підкоримось.
Взагалі, в першій лізі прохідних ігор не буває. І передбачити, скільки ми в матчах, що залишилися, наберемо очок, я не наважуся. Але битися будемо в кожному поєдинку, хоча й маємо великі кадрові проблеми.
— За такої ситуації наставник «Олімпіка» Ігор Петров не збирається трусонути старовиною і вийти на поле?
— Це некоректне запитання (сміється). Не хочу кривдити наставника, але роки є роки. Якби він вийшов на поле в розквіті сил, то в першій лізі, напевно, забивав би в кожному матчі.
— Чи вірно я розумію, що кредит довіри до тренера дуже високий і питання його відставки за будь-якого результату просто не ставлять?
— Ми вийшли з другої ліги в першу. Тренер виконав завдання. Потім ми ніким не посилилися. Які в такій ситуації претензії можуть бути до наставника?.. Але життя — така річ, що наперед усе розкласти по поличках просто неможливо. Може, завтра Ігорю Петрову надійде пропозиція очолити один із клубів прем’єр-ліги…
— У дебютному сезоні мета «Олімпіка» — закріпитися в першій лізі. Дещо привідкрийте завісу, влітку будуть гучні придбання, чи ви продовжите свій курс на обкатку молоді?
— Повторюся, щоб робити висновки, треба дочекатися закінчення чемпіонату. Звичайно, ми посилимо свій склад. Це — однозначно. Але таких гучних придбань, які робить, наприклад, «Шахтар», ми не робитимемо. Легіонерів запрошувати доки не плануємо. Братимемо футболістів з українськими паспортами.
«Вірю у світле майбутнє «Олімпіка»
— Владиславе Григоровичу, які із забитих вами м'ячів згадуєте найчастіше?
— Виступаючи ще в другій лізі, вдалося записати до свого активу хет-трик у ворота свердловського «Шахтаря». Таке не забувається.
— А якій команді мрієте забити?
— Будь-якій, але з прем'єр-ліги.
— Що для вас футбол?
— Це — частина мого життя. Якщо його забрати, то мені нічим буде дихати. День у мене починається футболом і закінчується ним. Я не знаю, яким «Олімпік» буде, наприклад, через 20-30 років, яке у нього майбутнє, але дуже хочу, щоб він як футбольний клуб не загубився.
— А в якості гравця як довго хотіли б виступати?
— Я не загадую. Хочу грати до тих пір, поки є сили і доки буду корисний для команди (сміється).
Газета "Український футбол".
|
