На прохання поспілкуватися Микола Федоренко відповів фразою «Я подав у відставку». Отож, дзвонили головному тренеру «Титану», а додзвонилися — тренеру колишньому...
Дзвінок журналіста «УФ» головному тренеру «Титану» планувався вже давно, позаяк армянська команда крок за кроком «напрацювала» на серію із шести поразок поспіль й опустилася дуже близько до зони перехідного матчу за збереження прописки в першій лізі.
— Миколо Івановичу, отож — відставка…
— Чому я це зробив? Подивіться на результати команди — програти стільки поєдинків… Загалом, нинішню ситуацію критичною я не назву, однак те, що вона дуже складна — це точно. Зібрання акціонерів клубу відбудеться ввечері (розмова відбулася вчора по обіді. — А.В.), однак уже можна вважати, що керівництво мою відставку прийняло, і залишилося юридично це підтвердити.
— Чи вплинув на таке ваше рішення тиск із боку вболівальників команди, які за останній час просто не давали вам спуску?
— Мабуть, це й зіграло вирішальну роль у моєму рішенні — без жодних сумнівів піти з команди. На мене стільки виливають безпідставного бруду, що витерпіти цього я не міг. Для мене це найстрашніше — люди із жовчю кидаються й звинувачують ледь не у всіх смертних гріхах… Нехай хтось інший мириться із наклепами.
— Чи зробили ви остаточні висновки про причини провалу «Титану» в останніх матчах?
— Нині я не хотів би гарячково говорити про причини. Мені потрібно трішки часу, аби все переосмислити й спокійно говорити на цю тему. Хоча вже зараз я усвідомлюю, що саме є наслідком невдач. Просто не хочу сказати зайвого.
— Коли команди з нижньої частини турнірної таблиці провалюються, зазвичай виникають домисли про фінансові проблеми…
— Це не той випадок. У «Титану» все завжди виплачується вчасно й стовідсотково. Тому треба тут шукати підводних течій.
— В Армянську нині багато говорять про те, що футболісти вашої команди, м’яко кажучи, не дружать із дисципліною. Тож прецеденти із розгульним життям окремих гравців справді траплялися?
— Якщо я скажу, що такого не було, то це буде неправда. Інша річ, що схожі проблеми існують у всіх без винятку командах, просто з різною складністю ситуацій. Якщо говорити про «Титан», то останнім часом таких проблем у колективі не було, раніше — різне траплялося. Загалом, люди, які говорять про справжні «загули», значно перебільшують ситуацію.
— Миколо Івановичу, чому і з чиєї ініціативи було розірвано контракти з Візьонком, Мацаком та Довжиком? Ці футболісти вважалися символами команди, вони провели в Армянську на трьох 30 сезонів, не беручи до уваги дитячий період їхніх кар’єр…
— Це була моя пропозиція і з нею я звернувся до нашого президента. Керівництво моє прохання задовольнило. А про причини… Знову ж таки: давайте не зараз, мені треба взяти паузу, аби впевнитись, що потрібно говорити, а що ні. Емоції в цій справі заважають.
— З якими думками залишаєте Армянськ і чи справді вважаєте себе головним винуватцем ситуації?
— Як головний тренер я просто змушений брати всю відповідальність за результати на себе, тому йти у цій ситуації зобов’язаний. А щодо думок… Знаєте, вони різні… Але про них я вам обов’язково розкажу іншим разом, коли заспокоюсь.
Газета "Український футбол".
|
