Андрій Купцов: Паньків може вирости до рівня збірної - 18 Травня 2012

Друга поява команди з Олександрії в еліті нашого футболу виявилося не настільки тривалим, як попереднє. Якщо на початку нинішнього тисячоліття тодішня «Поліграфтехніка» затрималася в класі найсильніших на два сезони, то розпочата городянами в завершився чемпіонаті чергова спроба обернулася невдачею.

Про її причини кореспондентові «СЕ» розповів в.о. головного тренера «Олександрії» Андрій Купцов.

- Як вважаєте, чи могли ваші підопічні розраховувати на більше?

- Думаю, так. Навіть незважаючи на важку ситуацію, що виникла в минулому сезоні, ми все ж могли з неї видертися. Мабуть, крім майстерності нам не вистачило ще й везіння. В ході чемпіонату в активі нашої команди було сім матчів, в яких вдавалося забити першими, однак у підсумку гра закінчувалася поразкою. Так було в обох поєдинках з «Дніпром», у зустрічах з донецьким «Металургом», «Чорноморцем» ...

- Велику частину сезону команда провела під керівництвом Володимира Шарана, потім в зимовий період йому на зміну прийшов Леонід Буряк. У розпал же весняної частини чемпіонату «Олександрію» очолили ви. Зізнайтеся, важко було?

- Звичайно. Я відчував величезну відповідальність. До того ж, виникла необхідність вибратися з небезпечної зони, в якій команда опинилася. Мабуть, мені в чомусь не вистачило тренерської майстерності та досвіду - практики самостійної роботи з командами прем'єр-ліги не мав. До цього доводилося лише працювати з дублем або бути помічником головного тренера, однак це не йде ні в яке порівняння з нинішніми функціями.

- Чи багато що довелося міняти в грі команди після вашої появи біля її керма?

- Я дотримувався тієї ж схеми, за якою «Олександрія» грала раніше, ще при Буряка. Єдине, що намагався поміняти - психологію. На жаль, не вийшло. Після двох матчів на старті весняної відрізка чемпіонату - вдома з «Волинню» і в гостях з «Оболонню», де на останніх хвилинах ми втратили важливі очки, - у команди виникло психологічне спустошення.

- У п'яти матчах, проведених «Олександрією» при вас, були зафіксовані одна перемога і чотири поразки. Чи доречні в даному випадку висновки про психологічний чинник, як про головну причину очкових втрат?

- Уже через кілька турів після згаданих мною зустрічей з «Волинню» і «Оболонню» був переможний поєдинок з «Кривбасом», який на якийсь час підняв футболістам настрій. Здавалося, що ми поступово вилазимо з психологічної ями. Але вже наступна гра з «Дніпром» знову відкинула команду в неї ж. Причому, в ще більш глибоку, ніж раніше. Але ж у зустрічі з дніпропетровцями спочатку все начебто складалося для нас вдало: після першого тайму ми вигравали 1:0, проте в другому таймі пропустили два м'ячі. А в компенсовані до другого тайму хвилини ще три!

- Під час зимового антракту «Олександрія» поповнилася рядом кваліфікованих виконавців, проте гру демонструвала нестабільну. Як вважаєте, чому?

- Новим гравцям необхідно було якийсь час, щоб зігратися, відчути лікоть один одного. Але його не вистачило. Плюс завадила причина, про яку я вже згадав вище.

- Хто з футболістів, запрошених у команду в період з січня по березень, виправдав вашу довіру?

- За великим рахунком, їх немає. Втім, єдиним таким футболістом, мабуть, можна назвати Протіч. Не знаю, як він виглядав би далі, не отримай травму в матчі з «Арсеналом», але на старті весняної частини сезону серб намагався принести користь. Якщо ж говорити про інше балканці - Любеновіч, то він прийшов до нас лише напередодні гри з «Волинню». Навіть незважаючи на той факт, що серб не проходив з командою тренувальні збори, він допоміг, чим зміг. Упевнений, Желько міг би реалізувати себе ще в більшій мірі - у нього просто виявилося недостатньо часу. Від інших же легіонерів ми очікували більшого. Адже іноземці повинні бути на голову вище тих, кого вони покликані замінити.

- За всю весняну частину запрошений взимку голкіпер Вадим Деонас не зіграв жодного матчу. Невже його досвід так і не знадобився?

- Справа в іншому. Не дав засумніватися в своїй майстерності наш основний воротар Юрій Паньків. На цій позиції Деонас склав йому гідну конкуренцію, і це хлопця підстьобувало. Ось Паньків і грав так, що навіть не залишив шансу своєму колезі.

- Як ви думаєте, чи може Паньків з часом вирости у воротаря національної збірної?

- При його ставлення до роботи - так. Гадаю, якщо б йому на фініші минулого сезону вдалося зіграти кілька матчів вдало, то після ситуації з Шовковським його цілком могли б розглядати як одного з кандидатів у збірну.

- Що було для вас, як тренера, найскладнішим у процесі роботи з олександрійської командою?

- Виконати поставлене завдання - залишитися у прем'єр-лізі. У відносинах же з хлопцями-яких проблем у мене не було - багатьох я знав давно, ще з часів роботи з командою Володимира Шарана.

- Яку ігрову лінію «Олександрії» вважаєте найсильнішою?

- Мабуть, воротарську. Якщо говорити про оборону, то в минулому сезоні ми пропустили 58 м'ячів - стало бути, назвати її сильною не можна. Півзахисники в силу своєї майстерності зіграли на звичному рівні. До речі, саме на рахунку цієї лінії значиться найбільше голів. Що стосується атаки ... Якщо нападники забивають мало і не створюють достатню кількість загроз воротам, то яка може бути їм оцінка?

- Ви вже прийняли рішення, з ким доведеться розлучитися?

- Так. Інша справа, що багато чого залежить від умов контрактів. В угодах деяких футболістів прописано: якщо команда розлучається з елітою, то вони можуть покинути Олександрію.

- Не побоюєтеся, що роботу зі створення боєздатної команди доведеться починати заново?

- Ні. Для мене це буде нове випробування, і я до нього готовий. Якщо буде стояти завдання повернутися до класу найсильніших, постараюся зробити для цього все від мене залежне.