Наставник «Олександрії» очолив команду наприкінці сезону, в авральному порядку намагаючись врятувати її від сумовитої перспективи у вигляді першої ліги.
— Андрію Сергійовичу, дивні чутки сновигають довкола вашої команди. Начебто керманич клубу, втомившись на своїй шиї «тягти лямку», вирішив полишити футбол. За іншими даними, «Олександрія» невдовзі об’єднається з регіональним ФК «Аметист» і виступатиме у другій лізі, а основу її складе нинішній молодіжний склад… — Не кривитиму душею, тож скажу, як є: наразі ще нічого не відомо. От нічого — і крапка. Після завершення сезону гравців розпустили, всі набираються сил у відпустках, але що буде в подальшому — нам не кажуть. Сподіваюся, цієї суботи, 26 травня, відбудеться запланована зустріч із нашим президентом Миколою Лавренком, де нам розповідять, що й до чого. А допоки наш горизонт — затуманений…
— Тобто ви не володієте навіть приблизною інформацією про майбутнє клубу? — Навіть приблизною. Чесно. Готовий до всього.
— Чи логічно буде з мого боку запитати про інтерес до олександрійських гравців із боку інших команд? Наприклад, до воротаря Юрія Паньківа, який непогано провів минулий чемпіонат. — Інтерес є, і не лише до Паньківа. Й можу з упевненістю сказати, що більшість виконавців утримати не зуміємо: вони спробували на смак прем’єрліговий футбол, їм сподобалося, тож повертатися у першу лігу не захочуть. Утім, ми їм і не перешкоджатимемо… Проте повторюю, що наразі про якісь переходи не варто говорити — з огляду на непевність нашої ситуації.
— Усвідомлюю, що питання про склад не зовсім доречні, та все ж поцікавлюся: взимку ПФК придбав багатьох легіонерів, а в нашому першому дивізіоні діє строгий ліміт — не більше трьох іноземців у стартовому складі. Розмірковували вже про це? — Чесно кажучи, ні. Наразі головне — дочекатися рішення Лавренка, а вже по тому, якщо буде необхідність, задумаюся над проблемою легіонів. — Ви згадали президента клубу, який нещодавно заявив, що в Олександрії футбол нікому не потрібен, бо навіть лідери збирали у місті по 2000-3000 глядачів. — Я не цілком погоджуюся з цією думкою. Мені здається, Микола Миколайович мав на увазі, що в нашому місті немає інших бізнесменів, окрім нього, які захотіли б вкладати гроші у футбол, отож він сам змушений нести цю ношу. А мешканці Олександрії футбол люблять, просто, як мені здається, їм не до вподоби наші результати. Ось, наприклад, на матчі позаминулого сезону в першому дивізіоні ми часто збирали повний стадіон, бо команда вигравали. Натомість виступаючи у ПЛ, «Олександрія» надто часто програє, а це навряд чи може сподобатись. Люди хочуть бачити результат — ось у чому суть. — Однак ситуація складається таким чином, що скоро у вас не те, що результату, а й команди не буде… — Без коментарів.
Наставник «Олександрії» очолив команду наприкінці сезону, в авральному порядку намагаючись врятувати її від сумовитої перспективи у вигляді першої ліги. 
