Юрій Коваль: Потенціал у «Зірки» є, а це головне - 29 Серпня 2010

- Юрію Григоровичу, в новому сезоні дещо дивують лідери — змінюються швидко, та й на чолі команд з'являються новачки. Що скажете про ті ж «Титан», «Буковину»? Це рівні ліг зрівнялися, чи ці команди просто планомірно готувалися до нового дивізіону?
— Як бачимо з уроків недавнього чемпіонату світу, фаворитів потрібно шукати не лише серед володарів гучних імен. На передній план у сучасному футболі виходить мотивація, нинішній функціональний стан гравців. Щодо ситуації в першій лізі, то мушу зазначити: рівень нижніх дивізіонів не настільки суттєво відрізняється, щоб хороший клуб із амбіціями та можливостями не міг пристосуватися до нових умов. Ситуація, коли новачки ліги на старті показували хороший футбол, не рідкісна. До того ж, «Титан» і «Буковина» переконливо пройшли свій турнірний друголіговий шлях і недарма підвищилися в класі.
А от у клубів, які щойно вилетіли з еліти, також закономірно на старті виникають проблеми. Навіть не згадаю ось так відразу сезонів, коли б вони негайно вистрибували в лідери нижчого дивізіону. Судіть самі: після вильоту підключається психологія. А саме: ще недавно гравці виступали в еліті, грали подекуди другим номером, перед телекамерами, а тут — приїжджають в якийсь райцентр і мають грати в статусі фаворита першим номером. Звідси й певні проблеми на старті.

—У першій лізі сформувалося певне коло команд, котрі за своїм рівнем є одними з найкращих, але через ті чи інші причини не можуть претендувати на підвищення в класі. Яка специфіка виступів таких колективів — тих же «Сталі», «Кримтеплиці», «Геліоса»?
—Я особисто знайомий з президентом клубу з Молодіжного, знаю, що в них хороший рівень інфраструктури, працює молодий, кваліфікований тренер (Севидов. — Прим.Авт.). А в тому, що команда поки не бореться безпосередньо за прем'єр-лігу, немає великих проблем. «Кримтеплиця» й подібні до неї команди правильно роблять, що всебічно розвиваються. З часом, за наявності тієї ж інфраструктури, школи, можна буде й ставити завдання. Команді, щоб досягти високих завдань за підсумками сезону й витримати цей марафон, належить мати великий запас міцності: й у фінансах, і в ротації складу. Буває, коли команда стає в успішну колію, грає без тиску на результат і набирає таку кількість очок, яка потім просто змушує поставити їй завдання. Подивіться на приклад «Оболоні», «Севастополя» — команди доросли до свого нинішнього рівня.

— На жаль, уже традиційно серед аутсайдерів першої ліги — і без того нечисленні представники західних регіонів. Причина у фінансах?
—Так, досить просто подивитися на фінансовий потенціал краю. Взагалі, нині чітко викристалізувалася тенденція, що футбол живе саме в тих регіонах, котрі мають надійний промисловий тил. І тому не лише Західна Україна, а й інші, фінансово бідніші регіони, змушені спостерігати поступову деградацію колись славетних клубів.

— Не можу не запитати про Кіровоградщину — ваш рідний край, де ви свого часу так успішно працювали. Які перспективи у представників області?
— Якщо говорити про «Зірку», то її нинішнє турнірне становище спричинила, напевно, перебудова команди. Змінився тренерський склад, на відсотків 80 оновився кадровий потенціал. Звісно, за таких умов потрібен час на стабілізацію ситуації. Щодо фінансової ситуації, то, наскільки я знаю, там є певна стабільність. Зокрема, в Кіровограді привели до ладу стадіон, зробили хороше запасне поле. Тож потенціал у «Зірки» є, а це головне.
Щодо «Олександрії», то ПФК може слугувати найкращою ілюстрацією того тезису, який я викладав вище: Микола Лавренко цілком правильно вирішив, що спершу потрібно підтягнути клуб, а вже потім думати про завдання. Адже вийти в еліту можна швидко, та кому яка користь від «каліфа на годину»? Нині інфраструктура клубу, Дім футболу, — в чудовому стані. Команда на чолі з Шараном демонструє цікаву гру. Тому, на мою думку, команда є одним із головних фаворитів першої ліги і зобов'язана цього сезону всерйоз поборотися за повернення в еліту.

—Цього літа в двері професіонального футболу стукала іще одна команда з Кіровоградщини — «УкрАгроКом». Це було серйозно?
—Безперечно. Цього разу вони мали певні недоліки в заявочних документах, однак у класі клубу сумнівів немає. Там є хороший стадіон, є фінанси, є непоганий, як для завдань цього рівня, тренерський штаб і — добір гравців. Тому немає сумнівів: врахувавши певні зауваження, команда зможе заявитися в другу лігу.

—Повернімося до першої ліги. Цього сезону продовжує сяяти Полтавець. У «Геліосі» гру ведуть Демченко з Платоновим. Іще кілька гравців, яким за 30, демонструють хороший рівень гри. Це нормальна ситуація чи симптом того, що в першій лізі певний кадровий дефіцит?
— Чимало вікових гравців на перших ролях і в прем'єр-лізі. Із власного тренерського досвіду можу навести приклад «Кременя», де в мене грав 40-річний Шарій і впродовж одного кола забив 10 м'ячів. Адже клас нікуди не дівається — все залежить від готовності конкретного футболіста й рівня його особистих амбіцій та мотивації. Щодо рівня першої ліги, то свого часу ми втратили колишню систему підготовки, й рівень молодих гравців нині доволі низький — вони просто ненавчені. Тому такі от «дядьки» ще довго будуть ефективні й актуальні.

—Спостерігаючи за матчами першої ліги, чи зробили для себе якісь відкриття по персоналіях?
— Є кілька нових перспективних імен, однак тут потрібен плин часу. Гравець може, за збігом обставин, забити 5, навіть 10 м'ячів за короткий проміжок часу, а потім зникнути з обрію через нестабільність. Тому відкриттів не став би виділяти. Хто давно на слуху — той навіть у новій команді залишається на рівні. Відзначив би Семенюка, котрий провів кілька важливих голів на старті для «Енергетика». Свого часу ми працювали разом у Тернополі, і в мене він не відкрився настільки. Це ще раз підтверджує, що кожному гравцеві необхідно знайти свою команду й свого тренера.

— І наостанок — питання суто особисте. Останнім часом вас не видно на тренерському горизонті — де працюєте, чи плануєте знову взятися за нелегку роботу керманича команди?
— Нині я спортивний директор ФК «Зоря» (Луганськ). До кола моїх обов'язків входить робота з налагодження тренерської роботи, дубля, школи. Радий, що нині в Луганську ведуться великі перебудови — от у нас з'явилося одне з найкращих в Європі полів зі штучним покриттям, таке, як у португальської «Боавішти». Поліпшується інфраструктура, приділяється увага школі. У мене контракт діятиме ще півтора роки. Звісно, я розглядаю варіанти повернення до тренерської роботи. А якщо таких не буде — то мені й у Луганську добре працюється.